Від холодильників до полів спаржі. Як інженер-енергетик із Каховки став провідним фахівцем у вирощуванні та зберіганні овочів

Кар’єра каховця Павла Булгакова почалася в енергонагляді Каховського РЕМу (Район електричних мереж – ред.). Але справжнє покликання він знайшов у аграрних технологіях, а саме у зберіганні овочів та вирощуванні екзотичних культур. Як Павло без профільної освіти став головним технологом найбільшого сховища України, та як розвинулася його кар’єра в агросфері після виїзду з окупації, дізнавалися журналісти Вгору.

Робота у найбільшому сховищі України

Спеціальність інженера-енергетика Павло здобув у Новокаховському аграрному технікумі, а у 2008 році отримав диплом бакалавра, навчаючись заочно в Мелітопольському університеті.

Упродовж семи років працював у енергонагляді Каховського РЕМ і займався монтажем холодильного та вентиляційного обладнання. Але напрям його діяльності кардинально змінився у 2011 році, коли для монтажу обладнання величезного сховища “Грін Тім” на 50 тисяч тонн одночасного зберігання овочів, Павло спершу взяв відпустку, а потім і остаточно звільнився. Після завершення монтажу, нідерландські фахівці запропонували йому долучитися до пусконалагоджувальних робіт.

"Зауважу, що на “Грін Тімі” було 7 камер по 4,5 тисячі тонн й інші трошки менші, всього 16 камер. Величезні масштаби. Це як керувати Титаніком із дуже маленьким кермом. Трошки не так смикнув і вже виникають проблеми з продукцією", – розповідає Павло.

За три місяці на посаді технолога змінилося семеро людей. Павло помічав їхні помилки та підказував, як зберегти продукцію. Побачивши, що Павло краще за інших знається на обладнанні, генеральний директор Йохан Боден запропонував йому посаду головного технолога. А щоб підтягнути його знання в технологіях довготривалого зберігання, запросили фахівця з Німеччини. Після навчального курсу та отримання сертифіката з 2012 по 2016 рік Павло став одноосібно відповідальним за зберігання у 16 камерах сховища. Тут він проявив себе і як справжній дослідник, отримавши від керівництва дозвіл на експерименти на об'ємах до 4,5 тисяч тонн продукції.

А з 2016 року він став постійним спікером канадського грантового проєкту USBDP, де проводив вебінари з технологій зберігання.

Тоді ж, у 2016 році, Павло перейшов у компанію «Терра-Юкрейн» на посаду заступника директора. Займався зберіганням овочів, допомагав із продажами й організаційними питаннями. У співпраці з головним інженером Олексієм Пучніним вони розробили модель мобільної сушилки-акліматизатора, яка дозволяла зберігати цибулю без охолодження.

"Нам вдавалося її зберігати до квітня без втрат показників якості. Коли ми вивозили нашу продукцію на ринок у Копані, можна було відкрити машину, і цибуля не ставала мокрою. Всі інші просто стояли й чекали, поки ми продамо".

У 2019 році Павло відкрив ФОП з надання консалтингових послуг зі зберігання овочів по всій Україні. А у 2020 році через YouTube почав консультувати в Молдові, у Казахстані, у Киргизстані, Узбекистані.

Зберігання цибулі навалою

Досвід для майбутньої дисертації

Зі слів Павла, ще у 2008-2009 роках генеральний директор Йохан Боден висадив у себе плантацію спаржі, а у 2013-му році привіз на «Грін Тім» першу палету вирощеної білої спаржі, а пізніше й зелену. Саме тоді Павло почав напрацьовувати методи її зберігання.

А у 2017-му році долучився до проєкту вирощування спаржі у господарстві Віталія Шакало «Шафран Любимівський», і почав вирощувати власну у себе на городі, але фіолетову – найдорожчу.

"Фіолетова спаржа цікава тим, що вона смачніша сирою – я просто зривав, обтирав і споживав. Вона має солодший смак, більший вміст корисних речовин, але при термічній обробці втрачає колір", – пояснює Павло.

Він уточнює, що деякі гібриди спаржі, можна вирощувати як білою, так і зеленою, залежно від аграрних технологій. Наприклад: якщо “Ґролім” росте над землею – спаржа буде зеленою. Якщо ж нагорнути гребінь і накрити матеріалом, який знизу чорний, а зверху білий, щоб не проникало сонячне світло, буде білою.

У господарстві «Шафран Любимівський», окрім спаржі, вирощували тюльпани (проєкт «Мала Голландія») і шафран. Павло і Віталій разом заочно отримували фах агронома, і під час спільного навчання Павло більше зацікавився шафраном: висаджував його на своєму подвір'ї та допомагав Віталію на виставках із презентацією продукції (шафран та мед із шафраном).

А у 2021 році вирішив вступити на аспірантуру у сфері харчових технологій. Мета – «закрити гештальт» і здобути профільну освіту у сфері, де він уже був визнаним експертом.

"Уявіть, я консультую пів країни та навіть за кордоном із технологій зберігання, не маючи на то технологічної освіти", – пояснює своє рішення Павло.

Павло ділиться знаннями з аграрних технологій

Коли він обирав тему дисертації з технологій зберігання, вирішив не брати до уваги моркву чи цибулю, оскільки про них уже багато написано. Вибір впав на спаржу. Так народилася тема його дисертаційного дослідження: “Удосконалення зберігання спаржі за використання комбінованого біополімерного покриття". Однак повномасштабна війна внесла корективи в плани.

Виїзд з окупації, новий виток життя та агрокар’єри

Перед початком російського вторгнення Павло перебував у Мелітополі. Розповідає, що встиг проїхати Мелітопольською трасою до Каховки за 40 хвилин до того, як там почалися розстріли цивільних машин. А 16 квітня 2022 року, спершу відправивши родину, сам виїхав з окупованої Херсонщини.
Спершу зупинився на два тижні у свого друга, власника комплексу «Зейтун» в Ізмаїлі, якого раніше консультував щодо зберігання цибулі. Звідти – переїхав до Києва. І в цей період на Павла “вийшла” черкаська компанія «Маїс». Павло співпрацював з нею цілий рік, консультував переобладнання трьох холодильних сховищ під овочі, навчав персонал. Водночас розпочав навчання спеціалістів на інших об'єктах. Хотів не супроводжувати, а навчати самостійно керувати господарствами. Так він підготував понад два десятки фахівців по всій Україні.
Тим часом треба було захищати дисертацію, а багато дослідницьких матеріалів залишилося в Мелітополі. Павло був змушений взяти академвідпустку, щоб проводити деякі досліди заново.

За дослідницькою роботою

Попри всі складнощі, 22 липня 2025 року він успішно захистив дисертацію й здобув науковий ступінь доктора філософії. Павло уточнює, що за старою системою цей ступінь відповідає кандидату наук, але за новим європейським зразком, він уже котирується за кордоном.
Після захисту Павло обійняв посаду викладача в університеті. Він продовжує активно консультувати молодих фахівців. Бере участь у семінарах для ветеранів?. Консультує з вирощування нішевих культур: спаржа артишок і шафран.

А торік Павло розпочав власний проєкт – «Спаржева Садиба» у селі Каленики на Черкащині. Викуповує та відроджує занедбані домогосподарства (наразі близько 2 гектарів), де вирощує спаржу, шафран, а віднедавна й батат. Думає й про розширення своєї “Садиби” – хотів би додати квіткову, бджолярну, виноробну та гончарну локації.

Павло висаджує шафран на “Спаржевій садибі”

Сьогодні Павло мріє про перемогу та повернення окупованих територій. І хоча новий напрямок життя й кар'єри пов'язаний із Черкащиною, сподівається зробити щось і для кращої долі рідного міста.