Міський голова Херсона Ігор Колихаєв понад три роки перебуває у російському полоні. Про його місце утримання та стан здоров’я досі немає офіційної інформації.
Родина і близькі самостійно намагаються дізнатися деталі про полон мера Херсона та домогтися його звільнення через українські та міжнародні інституції.
В інтерв’ю “Вгору” син Ігоря Колихаєва Святослав розповідає, в яких умовах перебуває батько, як впливає полон на його здоров’я та психологічний стан і які спроби родина робить для його повернення.
Місце перебування та умови утримання Ігоря Колихаєва
Якою останньою інформацією ви можете поділитися про місце перебування вашого батька Ігоря Колихаєва?
Наразі всю останню інформацію, яку маю, отримую від звільнених військовополонених. Майже після кожного обміну спілкуюся з людьми, які перебували разом із моїм батьком, були з ним на різних етапах його полону. Востаннє спілкувався з людиною, яка бачила його наприкінці серпня цього року. Це було в Пермському краї, на Уралі.
Російські в'язниці у Пермському краї. Кадр із відео ютуб-каналу “Жабит”
Що вам відомо про умови, у яких можуть утримувати вашого батька? У якому він стані?
Умови утримання там дуже важкі: суворий і жорсткий режим. Єдине, що хоч якось поліпшує ситуацію, – це те, що полонені перебувають разом і підтримують одне одного. Раніше, до Пермського краю, він був у Таганрозі. Там він майже дев’ять місяців перебував в одиночній камері. Це надзвичайно важке психологічне випробування – коли ти один і не бачиш жодної людини. У Пермському краї полонені всі разом, але, як я вже казав, режим там дуже важкий: вони стоять цілими днями, зазнають побоїв.
Стан його здоров’я важкий – це дійсно так. Багато людей, які виходять з полону, говорять і розповідають мені, а також правоохоронним органам, що його здоров’я перебуває у вкрай поганому стані. Був навіть епізод – приблизно кілька місяців тому, – коли його стан настільки погіршився, що він не міг підвестися: піднялася температура, він перебував у повністю лежачому режимі. Тоді його забрали до їхнього лазарету. Це інша камера в тому ж самому місці – їх нікуди не вивозять. Я спілкувався з військовими, які теж перебували в цьому лазареті, і вони розповідали, що у нього відкрилися рани, на ногах з’явилися виразки, екзема, нога почала гноїтися, через що він почувався дуже погано.
Ігор Колихаєв у Херсоні. Квітень 2022 року. Фото зі сторінки Ігоря Колихаєва у фейсбуці
Щодо психологічного стану, я вважаю, що він ще гірший. Полонені знають про обміни, всі на них чекають і в курсі цих подій. За словами людей, з якими я спілкувався, він зневірюється в тому, що зможе повернутися додому. Це знову ж таки зі слів тих, хто особисто був із ним: одна людина перебувала з ним у камері чотири місяці, інша – місяць разом із ним у лазареті.
Повернемося до моменту, коли вашого батька, Ігоря Колихаєва, перевезли з Таганрога на Урал. Ви казали, що дізналися про це в серпні цього року від звільненого з полону чоловіка. Вони перебували разом на Уралі в одній камері, чи як саме?
Ні, його перевезли ще у 2024 році. Це остання інформація, яку чув щодо Уралу. На Уралі він перебуває вже майже рік. Перші відомості з’явилися у жовтні 2024 року, потім – ще восени. Протягом року чимало тих, хто звільнявся з місць ув'язнення на Уралі, розповідали, що перебували там разом із ним на різних етапах. Остання інформація – серпень 2025 року: людина підтвердила, що він досі там.
Цю інформацію ви дізнались від українського цивільного полоненого?
Це український військовий.
А інформацію про погіршення стану здоров’я – ви також дізналися від нього?
Уся інформація – від звільнених полонених. У мене немає жодних інших джерел. Лише люди, які виходять на волю й розповідають те, що він їм каже, і те, що вони бачать, і тому подібне.
Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам більше розповідати історії людей, які живуть і працюють у прифронтовій Херсонщині.
Обставини викрадення Ігоря Колихаєва з Херсона
Хочемо уточнити щодо переміщення вашого батька з моменту викрадення. Наскільки відомо, спочатку його утримували на території Херсонської області, а згодом вивезли до Росії?
З 28 червня 2022 року і до звільнення міста в листопаді він перебував у Херсоні в одиночній камері. Потім його перевезли до Чаплинки, де він був три місяці, далі – до Новотроїцького, потім – до Чонгара; усюди він перебував приблизно по три-чотири місяці. Загалом у Херсонській області він провів близько року. Після цього його перевезли до Таганрога. Там він майже весь час утримувався в одиночній камері, а наприкінці – вже в загальній. Згодом усіх із Таганрога перевезли на Урал. На Уралі, як мені відомо, він перебуває вже щонайменше рік.
Ігор Колихаєв під час роботи міським головою Херсона. Фото зі сторінки Ігоря Колихаєва у фейсбуці
І чим вони там, власне, займаються? Чи змушують їх працювати?
Вони не працюють, у них дуже жорсткий режим: вони стоять цілими днями – у буквальному сенсі стоять на ногах, їм не дозволяють сідати. Читають якісь книжки – дають лише російську літературу, і, по суті, більше там нічого немає. Якщо це прогулянка, то вона супроводжується постійними знущаннями: побиттям, бігом. Загалом, це дуже жорстоке поводження. До того ж там дуже холодно.
Стосовно стану здоров'я, чи надають Ігорю Колихаєву медичну допомогу в російські в'язниці?
Як мені сказали, там є лазарет, про який я вже згадував, де він перебував. Я спілкувався з військовим, який також був у цьому лазареті: у нього теж були проблеми з ногами, він перебував там досить довго, після чого його обміняли. Саме там він і познайомився з моїм батьком. За його словами, у лазареті ставлення дещо м’якше: їм дозволяють лежати. Він розповів мені про стан здоров’я та загальну ситуацію. Можу сказати, що всі, хто виходить із Пермського краю, знають про його стан.
Також хочу додати, що вони чують прізвища один одного щоранку під час переклички. Вони запам’ятовують по 30-40 прізвищ, бо чують їх щодня по кілька разів.
Чи мали ви особистий контакт з батьком від моменту його викрадення?
Ні.
Можливо, якесь листування було?
У 2023 році через Червоний Хрест я кілька разів писав листи, але відповіді не отримав і жодного результату це не дало.
Що вам відомо про обставини викрадення вашого батька 28 червня 2022 року?
Я дізнався про це від його колег, друзів і близьких людей, які були з ним на робочому місці. Наскільки мені відомо, він перебував на роботі, виконував свої обов’язки, коли їх схопили. Але схопили не лише його – разом із ним затримали ще кількох людей. Його одразу помістили в одиночну камеру. Жодних офіційних звинувачень не висували – це було фактичне затримання і викрадення.
Російська техніка на вулицях окупованого Херсона у 2022 році. Фото Ірини Ухваріної
Наразі він перебуває у статусі військовополоненого. До нього не допускають ані адвокатів, ані будь-кого іншого. Це надзвичайно складна ситуація – як у його випадку, так і у випадках усіх військових, яких утримують у полоні. Фактично, з юридичного погляду, їх там не існує.
Які були дії Ігоря Колихаєва на початку повномасштабного вторгнення РФ? Чи обговорювали ви з ним питання небезпеки залишатися в Херсоні після 24 лютого 2022 року?
Я був у місті й виїхав наприкінці квітня 2022 року. Він перебував на місці та чітко транслював свою позицію, представляючи українську владу. Коли його відсторонили, він продовжував працювати дистанційно, а родина виїхала з міста. Ніхто більше не залишався, бо всі розуміли, що перебувати там надзвичайно небезпечно.
Ігор Колихаєв дає коментарі ЗМІ, щодо ситуації у Херсоні. Червень 2022 року. Фото зі сторінки Ігоря Колихаєва
Що ви знаєте про комунікацію Ігоря Колихаєва із російськими військовими?
Там була примусова комунікація. Якщо вони хочуть розмовляти, у вас немає вибору: відповідати чи ні. Люди приходять з автоматами, стають і ставлять питання – як на них можна не відповісти? Коли ви займаєтеся громадською інфраструктурою, у вас немає зброї, ви не військовий, ви забезпечуєте місто продуктами, ліками та водою.
Він одразу озвучив свою позицію: робитиме свою роботу попри все. Потім його відсторонили наприкінці квітня, але він продовжував працювати. Про це він публічно заявляв – нічого не приховував. Також він чітко висловлював свою позицію і вів прозору, зрозумілу для всіх діяльність.
Російський військовий в окупованому Херсоні у 2022 році. Фото Ірини Ухваріної
Про спроби звільнення Ігоря Колихаєва з російського полону
Чи була спроба офіційних переговорів або включення батька в списки обміну?
Щодо спроб – я та родина постійно робимо все можливе. Минуло вже понад три роки, і ми розглядаємо будь-які варіанти звільнення його з полону. Сьогодні йдеться про збереження життя людини. Для мене й родини це головне – зберегти життя батька.
Я зі свого боку написав сотні звернень, з юридичної та офіційної точки зору зробив усе можливе. Відповіді я постійно отримую одні й ті самі, які не змінюються вже роками.
Святослав разом зі своїм батьком. Фото зі сторінки Святослава Колихаєва
А до кого ви звертались офіційно, можете назвати конкретні організації? Окрім Червоного Хреста, про який ви загадували раніше.
Координаційний штаб, СБУ, уповноважені з прав людини та Офіс президента – наразі вся переадресація йде на Координаційний штаб, який займається обмінами.
І яку конкретну відповідь ви отримали від Координаційного штабу?
Відповідь завжди одна й та сама: “Ми займаємося, робимо все можливе, процес іде, процес важкий”. Вона буквально повторюється слово в слово. Я не розумію, які подальші дії можу робити. Кажуть, що Росія нехтує запитами щодо нього – тоді навіщо вони його підтвердили? У мене багато питань, і іноді складається дуже болюче враження, що в нас немає підтримки. У моєї родини немає підтримки, у нього самого немає підтримки в полоні.
Чи отримували ви якісь офіційні повідомлення від російської сторони?
А мені нічого не повідомляють. Як кажуть у Координаційному штабі та в Офісі уповноваженого з прав людини, вони надсилають запити, але відповіді щодо нього не надходять – його просто ігнорують.
А міжнародні структури, тобто окрім Червоного Хреста, можливо, ще до когось зверталися?
Так. ООН та європейські правозахисні організації, на мою думку, недієві. Я вважаю, що цей процес має ініціюватися зверху нашої держави. Якщо держава не може його звільнити або знайти механізми звільнення, потрібно залучати треті країни – Катар, ОАЕ та подібні. Тобто, якщо ми самі не можемо цього зробити або щось не виходить. І досі мені не зовсім зрозумілі мотиви російської сторони тримати його в полоні. Він перебуває разом з усіма іншими полоненими, які йдуть на обмін.
Ігор Колихаєв на засіданні народних депутатів у Верховній Раді у 2019 році. Фото зі сторінки Ігоря Колихаєва у фейсбуці
З боку української влади на вас напряму ніхто не виходив?
Ні. Я розумію, можливо, їм немає про що зі мною говорити. Але не потрібно розмовляти зі мною – я хочу бачити конкретні дії. Хтось може мати політичні чи інші погляди щодо нього, але найперше – звільніть людину, задайте всі необхідні питання, розберіться у судовому порядку, особисто – неважливо. З’ясуйте все, що потрібно. Але такі питання не можуть вирішуватися руками ворога – це неправильно.
Я вважаю, що держава повинна повертати всіх своїх громадян, особливо тих, хто був представником держави. Він – представник державного регулювання, політичний представник найвищого рівня, який перебуває в російському полоні. Інших подібних полонених серед мерів обласних центрів у них немає.
Чого ви хочете від української влади зараз в контексті долі вашого батька?
Я вважаю, що за наявності політичної волі вони здатні знайти необхідні механізми для його звільнення з полону – окремо, саме щодо нього як політичного діяча. Принципово звільнити українського мера українського міста. Якщо така задача поставлена, я переконаний, що держава в змозі визначити конкретні кроки та механізми для її виконання. Я хочу бачити результат.
Я думаю, що держава це розуміє. Якщо ж існують будь‑які перешкоди – незалежно від їхнього характеру, – я вважаю, що як син маю право про це знати з будь‑яких джерел. Знати, а не просто чекати роками, розуміючи, що, можливо, цього так і не станеться через чиюсь позицію, переконання чи вказівку. Йдеться про життя людини. Я не вважаю, що хтось заслуговує бути кинутим у полоні ворога.
