Діжка, шкіра, кінське волосся – і раптом рев. Це – бугай, старовинний український народний інструмент. Він століттями підтримував гуцульські весілля та колядки, а нині переживає “друге народження” в сучасних треках, фолку та навіть на сцені Євробачення.
Про бугай і його звучання – розповідаємо у матеріалі.
Конструкція та секрет звучання бугая
Бугай – стародавній “акустичний сабвуфер” українців. Це фрикційний інструмент, який у народних ансамблях століттями задавав ритм і бас. Конструкція доволі проста, складається з дерев’яної невеликої діжки, яку потім зверху та знизу обтягують вичиненою козячою або телячою шкірою і закріплюють спеціальним обручем або цвяхами. Саме ця створена мембрана підсилює коливання низьких частот, що дозволяє інструменту звучати гучно та глибоко, подібно до реву бугая. Основний компонент – пучок волосся з хвоста живого коня, прикріплений до шкіри в центрі, який при терті створює бас. Важливо зазначити, що музикант обов’язково повинен тримати поруч кухоль із водою, квасом або навіть пивом, щоб змочувати руки, адже без цього волосся не ковзатиме, і низький звук не з’явиться. Кожен рух руки гудця змінює характер звуку: сіпнув за пучок – і висота звучання змінюється залежно від точки зупинки.
Конструкція народного українського інструмента “Бугай”. Фото: i-vin.info
На сьогодні точно невідомо, скільки є майстрів-реконструкторів бугаїв, проте один з них – історик з Херсона Андрій Лопушинський. Він працював у Херсонському краєзнавчому музеї, де часто презентував історичні та художні реконструкції. Серед найяскравіших творчих проєктів – спільна робота з художницею Оксаною Оснач під назвою “Чумацька ікона на рибі”. Виготовлені Андрієм інструменти використовуються в творчій спільності, зокрема в київських театрах.
Андрій Лопушинський майструє стародавній український інструмент “Бугай”. Фото: Ukraїner
Майстер Андрій Лопушинський грає на створеному власноруч Бугаї
Історія та культурне значення інструмента
Точної інформації про те, коли з’явився цей обрядовий інструмент, немає. Ще в XIX столітті бугай був поширений у країнах, які входили до складу Австро-Угорщини. Саме тому він зберігся переважно на заході України. Водночас бугай був присутній у культурі молдован, румунів, поляків і чехів.
Інструмент використовували в основному під час зимових обрядів, таких як колядування, щедрування, Маланки. Також бугай часто входив у склад троїстих музик, забезпечуючи басове звучання.
У 2007 році Національний банк України випустив пам’ятну біометалеву монету “Бугай”. Вона належить до серії “Народні музичні інструменти”. Її ціна у період введення в обіг становила 19 гривень і з роками вона тільки росла. Станом на 2025 рік фактична приблизна вартість монети “Бугай” становить 340 гривень.
Пам’ятна монета “Бугай”. Фото: НБУ
Бугай у сучасній музиці
Сьогодні бугай залишається популярним інструментом. Його все частіше використовують на сучасній музичній сцені. Бугай є обов'язковим елементом у складі Національного Академічного Оркестру Народних Інструментів України (НАОНІ). Також саундпродюсер Євген Філатов інтегрує народний інструмент у творчості електрофольк гурту ONUKA – і його можна почути у популярному треці «Vidlik», кліп на який зібрав 10 мільйонів переглядів. Бугай був використаний навіть на інтервал-акті пісенного конкурсу Євробачення-2017, який проходив у Києві. Тоді на великій сцені гурт ONUKA разом з оркестром НАОНІ зіграли композицію “Megamix” – і старовинний бугай наочно зазвучав перед усією Європою.
