Піl Херсоном, боронячи Україну від російських окупантів, загинув 42-річний Іван Шрамко

На Південному напрямку, між Миколаєвом і Херсоном, боронячи Україну від російських окупантів, загинув 42-річний Іван Шрамко Героя поховали в рідному Немирові, що на Вінничині. Кореспонденту NewDay ua вдалося поспілкуватися з рідними полеглого захисника. За мирного життя Іван був чудовим майстром з євроремонту. З першого ж дня повномасштабного вторгнення разом з рідним братом Романом записався до роти охорони, яку створили в Немирові. Служили там, а в травні обох перевели у військову частину. У День Незалежності України брати поїхали на фронт. Сусіди кажуть, так моторошно проводжали хлопців. Якось тривожно було на душі. …Південний напрямок. Брати одразу ж потрапили на «передок», першу лінію оборони, де справжнє пекло. «Гасять конкретно. Б’ють з усього – міномети, гради, гаубиці. Дві «вертушки» прилітали до нас і два літака». А танк, так той просто вийшов, постріляв, постріляв, втік. Потім через 5 хвилин знову вийшов, постріляв і втік… Ще скільки боєприпасів я не бачив. Там село, яке поряд, повністю знищене». Дрони російські працюють, тільки хтось вийде, туди одразу щось прилітає – артилерія б’є, або міномет, або танк», — розповідає брат загиблого Роман. На фронті Іванові судилося побути трохи більше тижня. 1 вересня, на годиннику було рівно 20.00… Він загинув на очах у брата, буквально в десяти метрах влучив ворожий снаряд. «Там чисте поле, рівнесенька місцевість, якщо вибігаєш, видно як на долоні. Снаряд пролетів поряд зі мною і ліг під ноги. І коли він розірвався, всі осколки пішли назад. Я дивом залишився живий. По Івану ж снаряд пройшов повністю, чітке пряме потрапляння. Тому брат у закритій труні…», — ділиться трагічними подробицями Роман. . Брата ще встиг припідняни на руки. Зрозумів, що вже нічим не допоможе – Іван загинув миттєво. Співслуживці сховали подалі автомат Романа, боялися щоб у шоці щось собі не заподіяв. Чи передчував Іван, що станеться непоправне? Його брат думає, що так. Бо в день загибелі Іван поквапився переслати мамі всі гроші, які мав на картці. Ніби спішив востаннє найріднішим допомогти…«Якраз напередодні прийшла виплата. Зв’язку там не було, а тільки-но з’явилася можливість, він усі гроші, які були, переслав мамі. Хотів, щоб вона купила великий холодильник. Мамі встиг передати – то гроші на «чорний день», не витрачай по їх», — згадує брат загиблого. І чорний день настав. Через дві години Іван загинув. Дружина брата Юлія згадує, як буквально за декілька днів до загибелі мама захисників раптом дістала альбом з дитячими фото своїх синів, між якими різниця у віці всього рік. «Мій Ванічка, мій Ромочка, які манюні». Говорила — приїдуть хлопці, все ж дома перероблять… Приїхали. Один – у труні, другий брата поховав і через день знову відбуває на фронт. Боронити Україну, і мститися за кровну втрату. З Іваном Шрамком Немирів прощався як і належить для Героя. Труну зустрічали під святу «Пливе кача..», навколішках, вистилаючи дорогу живими квітами. На кладовищі на честь захисника рідної землі звучали постріли. Їх Іван вже не почує. Але здригалося серце кожного, хто проводжав в останню путь Героя. Перед Іваном, як і перед тисячами полеглих за Україну синів і дочок, всі ми в неоплатному боргу. росія забирає цвіт нашої нації, приносячи горе в українські домівки. Не забудемо, не пробачимо!Марина САВЧЕНКО.