Через російські катівні на Херснщині пройшли сотні людей. Тільки в двох найвідоміших (ІТТ на вулиці Теплоенергетиків та у будівлі Головного управління Нацполіції в Херсонській області на Лютеранській, колишній Кірова) окупанти утримували більше 600 людей. За останніми даними Національної поліції України, на деокупованих територіях Херсонської області виявлено 23 місця, де росіяни незаконно ув’язнювали та катували українських громадян. Масштабами катувань, які застосовували російські терористи до українців у Херсоні, був вражений навіть Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, який відвідував катівні в різних областях України.
Цивільні, які зазнали від тортур фізичних та психологічних травм, стикаються з безліччю проблем після звільнення. Одна з них для чоловіків — проблема мобілізації.
Оновлений у травні 2024 року закон про мобілізацію дає право військовослужбовцям, які були у полоні, звільнитися зі служби і не бути мобілізованими. Водночас про цивільних полонених не згадали, і чоловіки, які пройшли через російський полон, підлягали мобілізації на загальних підставах.
Люди без статусу полоненого
Херсонці, яких незаконно позбавили волі росіяни, розповідають: у катівнях вони перебували разом — полонені військові та цивільні. І запевняють, що ставлення окупантів до цивільних було гіршим. Військовополонені мають шанс повернутися через процедуру обміну в той час як кількість обміняних цивільних дуже незначна (приблизно 4%).
Волонтерові Роману Баклажову довелося пережити 54 дні в одній із найвідоміших російських катівень у Херсоні — на вулиці Теплоенергетиків. Він каже, що такого офіційного статусу, як цивільний полонений, до останнього не було:
«Є «особа, незаконно позбавлена волі», але по факту ми були в полоні, багато хто за свою проукраїнську позицію. Ми так само переживали такі ж тортури, як і комбатанти, а то й навіть доводилося гірше. Частіше катування було жахливішим. Бо військові комбатанти – це обмінний фонд».
Після звільнення з катівні Роман заснував Міжнародний благодійний фонд «Ми майбутнє України», який опікується справами цивільних полонених. Навколо фонду створили братську спільноту взаємодопомоги «Бранці Херсона Рівний рівному». Спільнота об'єднує півтори сотні людей, що пройшли через російські катівні та пережили тортури. Їм допомагають вирішити проблеми зі здоров’ям (всі вони травмовані фізично і психічно), відновити документи, довести факт перебування у полоні, щоб отримати відповідний статус і грошову компенсацію від держави. Однією з проблем, з якою стикаються ці чоловіки, — проблеми з мобілізацією.
Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам розповідати більше важливих історій про херсонців та Херсонщину.
Вибачитися чи змусити воювати?
Цивільний полонений Дмитро Юрченко, про долю якого розповідало «Вгору», каже: через роботу, пов’язану з постійними поїздками Україною, його часто зупиняють співробітники ТЦК. Після пояснення, що він лікується після полону, та надання довідки з поліції його відпускають. Інколи навіть вибачаються. Але так буває не завжди.
Роман Баклажов розповідає про інші випадки. Про чоловіка, який пробув у катівні на Пилипа Орлика У приміщенні колишньої установи «УкрАгроПроект» за адресою Пилипа Орлика, 15 під час окупації розташовувалася так звана ГСБ – «государственная служба безопасности». У підвалі будівлі росіяни влаштували катівню 3 місяці. Після тортур (пиляли зуби напилком, вивозили на фейковий розстріл) йому діагностували параноїдальну шизофренію. Коли його зупиняють ТЦК, він з переляку поводиться неадекватно. І якщо перший раз мама встигла привезти синові довідки, вдруге так швидко проблему не вдалось залагодити. І хоча в ТЦК поставилося до ситуації з розумінням, але зараз людина вже два місяці лежить у психіатричній лікарні, щоб підтвердити свій діагноз, і «списати» його не можуть.
До речі, за словами Романа, неадекватна реакція колишніх полонених на людину у формі або військову автівку не рідкість, а коли ще набігають півтора десятка співробітників ТЦК, у чоловіків, які пройшли через катівню, починається повторна травматизація, тремор, галюцинації…
Іншого товариша Романа, підприємця, обманули, запевнивши, що він з його численними «болячками» буде займатися інтелектуальною працею. Але за два місяці після присяги він вже був «на нулі», і нікого не турбувало, що у нього після полону галюцинації та купа проблем зі здоров’ям.
А ше один одразу після звільнення з полону виїхав з окупації та сам долучився до лав ЗСУ. Але лікарської допомоги чоловік не отримав, і поступово проблеми почали наростати: в нього галюцинації, тремор, судомить м'язи. Написав повідомлення Роману, що хоче перевестися в піхоту, «щоб гідно закінчити своє життя». Бо демобілізуватися можливості не було.
Крім того, потрапляння в полон ще раз, вже в якості військового полоненого, означає для людини смертний вирок, наголошує Микола Мегеря, який теж має історію незаконного утримання росіянами і зараз один із активних учасників спільноти цивільних полонених «Бранці Херсона Рівний рівному»:
«Всі є в базі. Другий раз потрапляння цивільному в полон — то вирок. Однозначно вирок».
Роман Баклажов каже, що загалом ставлення ТЦК до цивільних полонених переважно позитивне. Навіть припускає наявність якоїсь внутрішньої директиви, щоб не чіпали цю групу. Добре розуміють проблеми цивільних полонених ті, хто пройшов через фронт. Зі штабними складніше — ті можуть ще й морально тиснути на людину. Були і випадки затримань — але після зустрічей з керівниками ТЦК людей відпускали під певні обов'язки (що вони не втечуть).
«Поки не було закону, хлопці проходили ВЛК, їх ставили на облік, — пояснює Роман Баклажов. — Але всі розуміють, — вони вже не бійці. До того ж, я якщо людина вдруге потрапляє в полон, то він смертник. В ТЦК це розуміють і відкладають ці справи, як то кажуть, у глибоку скриню».
Новий закон дає відстрочку від мобілізації для цивільних полонених
Володимир Фомічов, журналіст інтернет-видання LIGA.net та колишній полонений 4 листопада 2024 року оприлюднив відкрите звернення до президента України, Верховної Ради, Міноборони та Генштабу, де наголосив на необхідності ухвалення закону про відстрочку від мобілізації для цивільних полонених.
Відповідний законопроєкт 20 листопада ухвалив парламент, а 31 грудня 2024 року його підписав Президент. Тож зараз чоловіки зі статусом цивільних полонених мають право на відстрочку від мобілізації до війська.
Роман Баклкжов і Микола Мегеря кажуть, що їхня організація теж доклала чимало зусиль до прийняття закону: «Спілкувалися з усіма — з ким могли і з ким не могли». Зокрема з одним з ініціаторів цього закону — нардепом Олексієм Гончаренком. А загалом, дуже багато організацій вимагали прийняття цього закону.
«Це був такий запит громадськості, — каже Микола Мегеря. — Не можна було його ігнорувати. Я вважаю, закон справедливий, бо те, що робили орки в полоні з цивільними, дуже відрізняється від того, що робили з військовими».
«На цивільних полонених не написано, що вони цивільні полонені»
Але закон хоч і прийняли, механізм його дії ще не прописаний, а чоловікам незрозуміло, які документи їм треба готувати.
Головним для цивільних полонених є встановлення факту перебування в полоні. Відповідне рішення приймала Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії при Мінреінтеграції. Але щоб отримати такий документ, треба мати час і терпіння — це ще добре, коли статус цивільного полоненого міністерство підтверджує з другого разу. Багатьом доводилося подавати документи і чотири, і п’ять разів — розповідають чоловіки. Після переформатування уряду Комісія жодного разу не збиралася.
Отримати цю довідку — особлива проблема для тих у кого росіяни позабирали документи. Один із них, кому після незаконного ув’язнення довелося довго їх відновлювати — активіст спільноти Микола Мегеря. Він підтверджував статус цивільного полоненого 8 місяців.
Чоловік нарікає на некомпетентність Мінреінтеграції, бо на свою комісію цивільних полонених не запрошують, розсилають відмови. Тож люди зневірилися її в дієвості, за допомогою юристів почали подавати до суду — і вигравати справи, розповідає Микола.
«Комісія просто програє суди. Програє спокійно, за державні гроші компенсує судові витрати. Це такий марнотратний орган, сформований абсолютно неправильно. Немає людей, які б перебували в полоні, в цьому органі. Я думаю, можна було б вибрати склад комісії з посадовців, які були в полоні та розуміють проблеми. Але їм мало документів, що людина перебувала в полоні, від поліції та СБУ, витягів з ЄРДР. Відповідь одна: збирайте додатково документи, подавайте ще раз».
Спільнота цивільних полонених Херсона пропонує залучити до складу цієї комісії Романа Баклажова і впевнені, що це сприятиме вирішенню актуальних питань захисту прав колишніх полонених та зміцнити довіру до Комісії.
Роман Баклажов у камері в катівні на вулиці Теплоенергетиків, в якій його тримали росіяни. Фото з архіву Романа Баклажова
Це справді важливо, оскільки основним документом для всіх цивільних, хто має досвід російського полону, є висновок цієї Комісії. І випадки, коли чоловіків мобілізовували через неможливість підтвердити статус цивільного полоненого, були.
«Бо на цивільних полонених не написано, що вони цивільні полонені. У багатьох досі немає документів. У багатьох, як і в мене, кацапи позабирали все — військові квитки, паспорти, водійські посвідчення, техпаспорти на автомобіль — всі документи, які взагалі могли бути. Навіть дипломи. Тому коли людину зупиняють працівники ТЦК, вони просто не знають, хто це, що людина була у полоні, бо цьому підтвердження немає. Тому до них претензій не може бути», — розповідає Микола про перші випадки взаємодії з ТЦК.
Каже, коли розібралися, які довідки брати, то у ТЦК вже питань щодо цивільних полонених не виникало. Однак, стверджує Микола Мегеря, деяких хлопців, які пройшли полон, таки мобілізували і недобровільно. Якщо ж у людини був хоч якийсь документ — довідка від поліції або з СБУ, витяг з ЄРДР ЄРДР — Єдиний реєстр досудових розслідувань , то ставилися лояльно. Проаналізувавши ситуацію по всій Україні, дійшли висновку: у більшості областей співробітники ТЦК, дізнавшись, що людина була в полоні, бажали здоров'я та відпускали. Найбільш нелояльними до цивільних полонених станом на сьогодні назвали Херсонську, Чернівецьку та Івано-Франківську області.
Після підписання закону двоє військовослужбовців спільноти вже звільнені з лав ЗСУ. Але залишилось багато неясних моментів.
Роман Баклажов каже: зараз всі чекають на роз'яснення до нового закону. Бо навіть юристи трактують його по-різному.
«Цивільних полонених ми не призиваємо»
Начальник групи комунікації Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вадим Тищенко також вказує на відсутність чітких роз’яснень. Однак головним є таке:
«Цивільних полонених ми не призиваємо. Чоловіки зі статусом полонених, у яких є документальне підтвердження, тобто довідка з Міністерства реінтеграції, не підлягають призову. Вони можуть призиватися тільки в добровільному порядку», — наголошує Вадим Тищенко.
І цитує доданий до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 6 в якому вказано, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
«6) особи, стосовно яких у визначеному законом порядку встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою».
Вадим Тищенко поділився і власним поглядом на зміни щодо призову цивільних полонених: згідно з чинним законодавством, ці люди не призиваються на службу, однак все одно залишаються військовозобов'язаними і перебувають на військовому обліку. І впевнений, що ті неясності, які супроводжують зміни у Законі, з часом будуть відпрацьовані в робочому порядку.
Матеріал створений у рамках проекту «Справедливість для жертв російської війни в Україні», який впроваджується Українською Гельсінською спілкою з прав людини у партнерстві з Міністерством оборони України та фінансується Посольством Нідерландів в Україні.
