Вже, лежачи в ліжку, розумію, що таргани в моїй макітрі наполегливо вмовляють мою кукуху не здаватися… Трохи відволікають вибухи та щохвилинні повідомлення про чергові дрони в нічному небі Херсону. Молитви також десь блукають в голові, але десь далеченько від цього безумного дійства. Хвалю себе за те, що вони все-таки промайнули, адже тиждень Великодній! Поки моя кукуха намагається стримувати натиск поганих думок ( а за вікном знову гучно, але то вже наші!), планую завтрашній день. Але про те, як вийти з дому і повернутися до нього, думаю не тільки я, а й кожний в цьому місті. Бо життя в фронтовому Херсоні важко, але все ж, хвала Богу та ЗСУ, триває.
