Фермери у бронежилетах. Як борються за врожай на Херсонщині після окупації та обстрілів

1

Фермер Юрій Болотов.

Фермерство на Херсонщині сьогодні — це не лише планування сівозмін і закупівля техніки. Це щоденна боротьба за життя на землі, що пережила російську окупацію, перебування на “лінії вогню” при звільненні та ворожі обстріли. Тут фермери працюють у бронежилетах, а замість стабільності мають баланс між розвитком та страхом знову втратити все в один день.

Саме так живе та працює фермер Юрій Болотов із Благодатівки. Їх з батьком Сергієм господарство — це 150 гектарів землі, частина власна, частина орендована. Фермери вирощують зернові, олійні культури та кавуни. Батько Юрія займається фермерством понад 25 років, сам Юрій — близько 10 років. Та окрім урожаю досі “збирають” зі своїх полів уламки ворожих снарядів та рештки згорілої техніки.

“Це те, що ми назбирали на полях, — каже Юрій, демонструючи іржаве залізяччя, — це ось такий урожай після наших сусідів недобрих”.

металобрухт, який зібрали з полів

Металобрухт, який зібрали з полів. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Вся земля в їх господарстві вже розмінована. Фермери посіяли майже 75 гектарів пшениці, досівають ячмінь та трішки землі залишили під соняшник.

Юрій та Сергій Болотови працюють на полі

Юрій та Сергій Болотови працюють на полі. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Розмінування полів на Херсонщині триває — за різними оцінками, через наслідки бойових дій цей процес може тривати десятиріччя, а деякі експерти кажуть, що небезпека від вибухонебезпечних предметів може зберігатися в землі протягом сотень років. За даними Херсонської обласної військової адміністрації, на правобережжі області вже розміновано близько 71,6 % території. Після деокупації приблизно 683 тисячі гектарів земель правобережної Херсонщини вважалися імовірно забрудненими вибухонебезпечними предметами — залишками мін, касетних боєприпасів, снарядів. Уся територія області вважається потенційно засміченою вибухонебезпечними предметами доти, доки її не обстежать і не підтвердять безпечність фахівці спеціалізованих відомств із протимінної діяльності.

Юрій Болотов за роботою

Юрій Болотов за роботою. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Підтримайте роботу редакції, долучайтесь до Спільноти, щоб ми надалі могли розвінчувати фейки окупантів.

Благодатівка під окупацією та після звільнення: життя на лінії фронту

Благодатівка — невелике село з двома вулицями завдовжки по кілометру. Село перебувало під російською окупацією з березня 2022 року. Під час окупації люди пережили дні, коли не було навіть із чого спекти хліб.

“Нас із села взагалі не випускали — могли тільки випустити в одну сторону. І на початку квітня, ще перед Великоднем, ми вирішили виїжджати з окупації”, — пригадує Юрій Болотов.

Перша спроба виїзду не вдалася — родину не пропустили російські військові, друга зірвалася через мінометний обстріл. Вдалося виїхати з третьої спроби, коли через ворожі атаки значна частина населеного пункту була зруйнована та з Благодатівки виїжджали все більше селян. Близько півроку тут проходила лінія фронту.

Населений пункт звільнили 5 вересня 2022 року. Коли окупанти відступали, село залишилося напівзруйнованим. У Благодатівці було пошкоджено або зруйновано близько ста будинків, майже повністю зруйнована школа, постраждали фельдшерсько-акушерський пункт, сільський будинок культури та інша інфраструктура, значних втрат зазнали техніка й господарства.

Звістку про звільнення Юрій почув від знайомих військових: “Наші хлопці звільнили Благодатівку з третьої спроби. Хотілося кинути все й повернутися. Але ще не пускали — поруч, за десять кілометрів, село Калинівське ще було під окупацією”.

Посівна після деокупації Благодатівки

Посівна після деокупації Благодатівки. Фото Юрія Болотова

До остаточного звільнення сусіднього села він кілька разів приїздив із гуманітаркою. Це було небезпечно — війська РФ постійно обстрілювали переправу. Коли Юрій з батьком нарешті повернулися додому, господарство було розграбоване, будинок пошкоджений, поля заміновані.

“Почали потроху десь щось латати, десь перекривати. І так потихеньку відновлювали свою домівку. На сьогоднішній день майже все відновлено”, — говорить Юрій.

Після деокупації Благодатівки. Фото Юрія Болотова

Після деокупації Благодатівки. Фото Юрія Болотова

Але наслідки війни лишаються не лише на стінах — а й у кожному гектарі, у кожному шматку метала, що досі дістають із землі. Війна принесла родині чималі збитки. Під час обстрілів сільських територій була знищена частина сільськогосподарської техніки. Постраждала й невелика сонячна електростанція потужністю 34 кіловати, яку Юрій встановив власноруч. Вона забезпечувала енергією господарство.

Сонячна електростанція

Сонячна електростанція. Фото Юрія Болотова

Юрій — спеціаліст із сонячної енергетики, працював у цій сфері і в Україні, і за кордоном. Тепер він намагається поєднати відновлення фермерського господарства з роботою над сонячними системами для інших. Херсонщина має потужний потенціал для розвитку сонячної енергетики — рівень сонячного випромінювання тут один із найвищих в Україні, тож використання сонячних установок може стати ефективним і прибутковим напрямом.

Сонячна електростанція, яку фермер подарував батькам

Сонячна електростанція, яку фермер подарував батькам. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Заміновані поля і бронежилети: реалії роботи херсонських фермерів на замінованих полях

Село Благодатівка розташоване майже за 65 кілометрів від лінії фронту, тому тут відновлення триває активніше, ніж у більш наближених до бойових дій районах. Розмінування проводили військові сапери, а потім самі фермери обережно виїжджали в поля — часто в бронежилетах і касках, бо навіть перевірена земля могла приховувати вибухівку.

“Фермери в бронежилетах, мабуть, це реалії сьогодення, — коментує такі заходи безпеки Юрій, — Ми в руках не тримаємо зброю, але ми теж відстоюємо інтереси нашої держави та боремося за врожаї, за хліб в херсонських степах”.

Син та батько працюють в полі в бронежилетах

Син та батько працюють в полі в бронежилетах. Фото Юрія Болотова

Щоб убезпечити себе, Болотови підбивали трактор дерев’яними брусами — аби зменшити наслідки можливого підриву вибухівки. І навіть тоді Сергій не дозволяв сину їхати першим.

“Я питаю, чому так, — ділиться спогадами Юрій, — а батько каже: ну я вже трішечки постарше, якщо, не дай Бог, щось трапиться, то хоч після себе щось залишу”.

Сергій Болотов

Юрій Болотов

Сергій та Юрій Болотови працюють на полі. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”

Фермерство після окупації залишається небезпечною справою.

“Посік культиватор, пошкодив трактор, але сам відбувся легким переляком, — розповів він, — І досі кожного разу привозимо жменьку металолому — уламки, касети. Вчора батько знайшов одну роздавлену, передали саперам, ті підірвали”.

Пошкоджений вибухівкою трактор

Пошкоджений вибухівкою трактор. Фото Юрія Болотова

Фермерство на лінії фронту залишається ризикованою справою — навіть після деокупації частини Херсонщини робота на полях щодня забирає життя та калічить людей. Від початку звільнення тут загинуло близько 13 фермерів та працівників господарств, а ще приблизно 40 отримали поранення.

Від викликів до надій: як фермери Херсонщини відновлюють господарство

Фермери тут працюють не лише руками, а й вірою. Виживати дедалі важче — через наслідки бойових дій, руйнування російськими військами Каховської ГЕС і цьогорічну посуху.

“Минулого року ще якось виходили в нуль, а цього багато хто в мінусах. Техніка стара, запчастини дорогі, добрива не по кишені. Але не здаємось. Підварили, підлатали — і знову в поле” — не втрачає оптимізму фермер.

Юрій Болотов на розмінованому полі

Юрій Болотов на розмінованому полі

Юрій Болотов на розмінованому полі. Фото Олександра Андрющенка /”Вгору”

Попри труднощі, у господарстві панує світло — буквально й метафорично. Юрій відновлює сонячну станцію та мріє зробити господарство енергонезалежним.

Незважаючи на важкі виклики, постійні поїздки та непрості умови роботи, Юрій знаходить час і для добрих справ. Часто пересуваючись територією Херсонщини — то у справах фермерського господарства, то встановлюючи сонячні панелі, він започаткував власну ініціативу: дарувати дітям звільнених сіл волейбольні м’ячі. У дітей зараз багато обмежень. Через мінування територій вони не можуть вільно бігати полями чи гратися біля водойм. Багато шкіл та спортзалів зруйновані, дитячих майданчиків майже немає. Приїжджаючи до сіл, Юрій дарує дітям м’ячі та обов’язково грає з ними у волейбол. Так народилася ініціатива, яка вже охопила дев’ять сіл Херсонщини.

Гра з дітьми в волейбол подарованими фермером м’ячами

Гра з дітьми в волейбол подарованими фермером м’ячами. Фото Юрія Болотова

“Цей рік був дуже посушливим і несприятливим, але ми не здаємося, бо ми херсонці — в нас у серцях кавунчики. Надіємось усе ж таки на перемогу та добрі врожаї. І будемо до останнього змагатися — і з ворогом, і з погодою”, — каже фермер Юрій Болотов.

Предыдущая статья«Власть должна выйти с заявлением»: обозреватель указал, чем грозят «коридоры» для СМИ от РФ и перемирие на 5-6 часов
Следующая статьяБизнес-неделя: новые налоги, будет ли Кириленко рядом с Кудрицким, когда откроют Gulliver