Після початку повномасштабного вторгнення російські війська захопили Каховську громаду майже одразу. Залишившись без правоохоронців і військових, місто ще довго трималося завдяки самоорганізації, волонтерам і проукраїнському спротиву.
Про перші дні окупації, намагання втримати стабільність, про переслідування та погрози, про життя громади в російській окупації – в інтерв’ю з міським головою Каховки та начальником Каховської міської військової адміністрації Віталієм Немерцем.
Як Каховська громада зустріла повномасштабне вторгнення РФ
Російським військам вдалося дуже швидко захопити найбільші населені пункти лівобережжя Херсонщини: Нову Каховку, Скадовськ, Голу Пристань. Розкажіть, будь ласка, якою була ситуація в Каховці тоді? Як організовували життя міста на початку окупації?
Ми, як і все лівобережжя Херсонщини, були окуповані протягом одного дня. За декілька годин 24-го лютого російські військові були поруч із Каховкою. У місто вони не заходили спочатку. Думаю, через те, що для них не було якихось важливих стратегічних об'єктів військового спрямування в Каховці. Тому вони проїхали по нашій окружній дорозі й заїхали в місто Таврійськ. Через нього вже і в Нову Каховку.
Чи вдавалося вам тоді тримати зв’язок із керівництвом області або центральною владою? Якщо так, то що вам говорили?
Зв'язок був, але конкретного алгоритму дії не було ні в кого. Бо для всіх це був шок. Тому ми працювали для мешканців Каховської громади настільки, наскільки були можливо на той момент.
Відомо, що у населених пунктах лівобережжя Херсонщини переважно не було кому і чим оборонятись. Яка тоді була ситуація у Каховці?
У нас була така сама ситуація. Наша поліція теж разом з усіма правоохоронними органами, з усіма, хто мав зброю, виїхала вночі перед вторгненням РФ. Ми залишилися без військової підтримки, без підтримки правоохоронних органів.
Чи діяла територіальна оборона у Каховці?
Напрацювання були. Але вона була недієва, бо практичних занять не було. Зброї, так само як і в інших містах, для тероборони не було.
Перші дні російської окупації Каховської громади
Які тоді були запити від людей? Чого потребували мешканці в першу чергу?
Проблема була з продуктами, насамперед з хлібом. Через декілька днів у нас 85-90% всього хліба завозилося з-за меж громади. Підприємців, які займалися цим видом діяльності, просили збільшити обсяги виробництва хліба. На жаль, не надовго в них вистачило хліба і дріжджів. Вже була практика у нас випічки без дріжджів. За борошном їздили в сусідні громади, де був елеватор, де були запаси борошна. Але щоразу, коли відправляли людей по борошно, не знали, чи повернуться вони живі та здорові.
Також проблема була з молочною продукцією. За 60 кілометрів від Каховки було господарство, яке надавало безплатно молоко і ми роздавали його людям. Але по нього теж треба було їхати через російські блокпости. А військові РФ у більшості випадків поводилися неадекватно. Тому щоразу, коли люди їхали по молоко і поверталися, для нас це було щастям.
А яка була безпекова ситуація загалом?
У нас багато років діяло громадське формування «Щит». І до нього долучили мешканців міста й громади, які на волонтерських засадах погодилися підтримувати порядок. Встановили комендантську годину.
Протягом 36 діб в окупації працювала міська рада. Працювала аж поки окупанти не вигнали нас із приміщення міськради. До того часу державний прапор України майорів не лише над міською радою, а й над усіма установами й організаціями в Каховці. Тобто до 1 квітня 2022 року. І до цієї дати в Каховці нікого не вбили, не було тяжких злочинів. Факти мародерства траплялися. Ми з волонтерами підтримували громадський порядок. Тому думаю, що впоралися з безпековою ситуацією в місті без поліції, без правоохоронних органів.
У місті відбувалися проукраїнські мітинги. Як російські військові реагували на них?
Тисячі людей виходили на центральні площі та висловлювали проукраїнську позицію. Доводили, що Каховка – це Україна. Останнього разу під час мітингу були конфронтації з російськими військовими. Але вони нас боялися, майже всі були в масках і не показували облич. Напевно, не хотіли, щоб їх фіксували, а потім передали правосуддю. Ми знаємо про долю людей, яких затримували під час мітингу. Їх звільнили, хтось більше перебував у катівнях, хтось менше. На жаль, сьогодні є ще люди, які позбавлені волі окупантами, і ми не знаємо про їх долю. Є такі, що їх доля відома і нам, і правоохоронцям.
Проукраїнські мітинги у Каховці у березні 2022 року. Джерело: Каховська МВА
1 квітня 2022 року російські окупанти захопили міську раду Каховки та призначили свого очільника. Як тоді змінилося життя в місті?
Почала надходити конкретна інформація про те, що окупанти хочуть позбавити волі та життя працівників виконавчої влади, наших активістів, наших хлопців, які брали участь в антитерористичній операції з 2014 року. Тому залишатися на місці – це наражати на небезпеку не лише себе, а й свою родину, близьких людей. Тому ті, хто мали можливість, виїхали на підконтрольну Україні територію. Дехто виїхав за кордон.
Про погрози у бік очільника Каховської громади та його виїзд з окупації
Що вас спонукало виїхати з міста? Як вам це вдалося?
Вдалося виїхати так само як і усім іншим мешканцям громади. Я не виняток. Була надія виїхати, але не було впевненості, що це вийде. На шляху стояло безліч російських блокпостів Я виїжджав із родиною – дружиною та дітьми. Розумів, якщо окупанти дізнаються, хто я такий, тоді точно потраплю до підвалу.
На жаль, така доля спіткала декого з моїх колег. І є голови громад, які вже понад три роки перебувають у полоні РФ.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, як вам погрожували?
Були спочатку пропозиції про співпрацю, а потім і погрози. Про це вже дав свідчення правоохоронним органам. Є кримінальні провадження, за деякими вже є вироки суду, за деякими вже є підозри колаборантам і російським військовим. Тому про все незаконне знають правоохоронні органи, спецслужби. І з першого дня тимчасової окупації я щодня спілкувався з людьми, які переймалися безпекою держави. І вони про кожне дійство окупантів, про кожне дійство колаборантів знають. Це знадобиться для правової оцінки дій окупантів.
Тобто до того, як російські військові захопили міську раду, вони вам пропонували співпрацю?
Так. Для того, аби мешканці громади розуміли, що відбувається, яку допомогу і де можна отримати, ми кожного дня у соцмережах вели пряму трансляцію з мого кабінету разом із командою. Позаду мене кожного ефіру майорів державний прапор України. І наші ефіри починалися та закінчувалися гаслом «Слава Україні!». І ці ефіри були цікаві, напевно, не тільки нашим мешканцям, але й окупантам.
Вони приходили прямо до вас у кабінети, чи як ви ці погрози отримували?
І приходили в кабінет, і зустрічалися в їхніх кабінетах.
Актуальна інформація про життя Каховської громади під російською окупацією
Що знаєте про нинішню ситуацію в Каховці та громаді?
Люди одразу відчули різницю між продуктами українського виробництва і виробництва країни-окупанта. Бо майже в усіх випадках російські продукти не їстівні. У місті залишились одиниці медичних працівників, їх не вистачає. І якщо у когось є серйозна проблема зі здоров'ям або комусь потрібне оперативне втручання, то вони з Каховки їдуть ближче до Криму. Туди, де перебувають медичні заклади окупаційної влади, а іноді навіть і до Криму. Є такі випадки, коли люди виїжджають по медичну допомогу на підконтрольну територію України.
Електропостачання майже постійно відключено або якісь там проблеми є. Інтернет не постійний, газопостачання — так само. Після підриву Каховської ГЕС почалися проблеми з водою. В Каховці, напевно, найсмачніша вода була. До повномасштабного вторгнення майже всі мешканці Каховки пили воду з крана без якихось фільтрів. То зараз або її взагалі немає, або вона непридатна до вживання.
А звідки люди беруть воду?
Вони перепробивають свердловини, які є, глибше і звідтіля беруть воду. Але це не всіх стосується. Поруч є населені пункти, які взагалі опинилися без води, наприклад, селище Любимівка. Люди там розпочинають день із пошуку, де набрати воду: і для себе, і для городу, і для домашньої живини, у кого вона є.
Сільське господарство потерпає не лише в Каховській громаді, а на всій окупованій території Херсонщини. Тому що поруч із Каховкою розпочиналася найбільша муліативна система в Європі, і друга у світі. Це Магістральний канал і Північнокримський канал. Завдяки цим двом каналам було дуже розвинуте зрошення. А тепер такої можливості немає. Сільське господарство в занепаді, нема таких урожаїв, нема таких результатів, які були до вторгнення РФ.
Чи працюють в Каховці комунальні підприємства, ритуальні служби? Чи вивозиться сміття?
Працюють, але важко назвати це ефективною діяльністю. Це, так знаєте, аби рахувалося. Люди живуть до обіду, до першої, до другої години дня, а потім всі по домівках сидять. Ніхто майже не виходить, не виїжджає.
Набережна у Каховці. Джерело: Каховська МВА
Чи знаєте про випадки заселення військових РФ у квартири мешканців Каховки? Що з вашим житлом у Каховці?
Каховка розташована на березі колишнього Каховського водосховища. У нас жити більш небезпечно ніж деінде. Тому окупанти рідше завозять сюди свої родини, ніж до Генічеська чи до Скадовська. Але все одно заселяються. І моя квартира також не виняток, вже четверта ротація російських окупантів там живе.
Тобто російські військові заселяються у порожні квартири?
Так, у цьому їм допомагає окупаційна влада місцева.
До Каховської громади входить ще 5 сіл: Вільна Україна, Коробки, Малокаховка, Роздольне та Чорноморівка. Яка там ситуація?
У селах трохи легше людям вижити завдяки домашньому господарству. На березі Дніпра розташована одне з п'яти сіл – це Малокаховка. Поруч із Малокаховкою наш чарівний сосновий ліс, ми його називали «Сосновий бір». Це було місце відпочинку для мешканців не лише нашої громади, а й для туристів. Це було чудове місце для відпочинку, але тепер це місце для окупантів, для військових Росії. Вони побудували там свої споруди. Звідти, зокрема, обстрілюють правобережжя Херсонщини. І не лише правобережжя, а ще й саму Каховку, і село Малокаховка. Окупанти кажуть, що це справа Збройних Сил України. Але всі місцеві знають, що виходи тих снарядів, тих мін, які прилітають у Каховку, це переважно з Малокаховки, із “Соснового бору”.
А інші населені пункти нашої громади розташовані трохи далі від Дніпра. Тому там людям відносно безпечно. Хоча, на жаль, є випадки, коли мешканців наших сіл окупанти викрадають і тримають у неволі.
Наслідки російських обстрілів житлових кварталів Каховки. Джерело: Каховська МВА
Скільки наразі проживає людей у Каховці та громаді загалом?
Цифри орієнтовні. Якщо до початку повномасштабного вторгнення РФ в громаді проживало 42 тисячі населення, з них 35 тисяч у місті, то нині менш як 10 тисяч залишилося в місті та 12 тисяч в усій громаді.
Це переважна більшість місцеві чи це приїжджі з інших населених пунктів Херсонщини?
Майже всі місцеві. Є випадки, коли окупаційна влада когось привозить із регіонів Росії та призначає їх на посади. Але це небагато людей. А що стосується мешканців Херсонщини, які переїхали в Каховку, то таких випадків також мало. Адже заради безпеки люди їдуть навпаки – на південь області: у Генічеськ, Новотроїцьк, Скадовськ.
Про виїзд мешканців громади з окупації та яку допомогу вони можуть отримати від влади
Наскільки активно люди виїжджають із громади? Чи допомагаєте охочим виїхати з окупації?
Набагато менше людей зараз виїжджає. Ми підтримуємо зв'язок із волонтерами та з тими, хто допомагає виїхати з окупації. Але багато людей вже виїхало. Зараз це поодинокі випадки. Важко виїхати через фільтраційні заходи окупантів, вони стали ще жорсткішими, ніж було раніше.
Якщо мешканці громади потребують допомоги та хочуть звернутися до вас, як вони це можуть зробити?
Ми комунікуємо через офіційні сторінки у фейсбуці та телеграмі. Наші фахівці там постійно на зв'язку і приймають звернення від громадян. У нас є програми підтримки і для ВПО, і для інших категорій людей.
Міська військова адміністрація знає, в яких регіонах України та скільки мешканців нашої громади перебуває наразі. Ми оновлюємо ці статистичні дані через Мінсоцполітики. Центри допомоги мешканцям Херсонщини є багатьох регіонах України. У Київській області, наприклад, зареєстровано 56 тисяч переселенців із Херсонщини. Ми шукаємо партнерів, які готові нам допомагати.
У Києві працюємо з командами Таврійської та Каланчацької громад. Надаємо гуманітарну, медичну, юридичну та психологічну допомогу людям. Окремо переймаємося дітьми з Херсонщини. Намагаємося більше зробити для них безплатних заходів. Діти щомісяця ходять і в театри, і в розважальні центри, і в зоопарк, і в цирк також. А подекуди й кожну неділю діти мають таку можливість.
Що б ви хотіли сказати жителям міста, які залишаються в окупації?
Те, що я кажу, казав, і буду казати: Каховка – це Україна. Ми повернемося в Каховку і відбудуємо її. Попри все, я впевнений, що так воно і буде. Тому тримаймося, допомагаємо одне одному і чекаємо деокупації нашої рідної Каховки, нашої рідної Каховської територіальної громади. Все буде Україною. Слава Україні!
