У фронтовому Херсоні є місця, куди приходять не за формою чи рекордами. Сюди йдуть, бо через систематичні обстріли та дронові атаки тренуватися на вулиці небезпечно, а школи працюють онлайн. Спорт стає одним із небагатьох способів зберегти здоров’я та звичний ритм життя. Один зі спортивних залів у Шуменському мікрорайоні опинився в центрі судового спору між міською владою та тренеркою, яка працює з жінками, підлітками та літніми людьми. Видання “Вгору” розповідає про ситуацію навколо залу та аргументи сторін.
Коли немає безпечних місць: як спортзал у Херсоні працює в умовах війни
Більшість просторів для занять спортом у місті втрачено: частина закриті через небезпеку та руйнування, частина – через виїзд тренерів. У спортзалі на Шуменському Вікторія займається з 2019 року. Рік тому до тренувань долучився і її син – підліток. За її словами, спорт став для нього важливою частиною життя, особливо після переходу на онлайн-навчання.
Відвідувачка спортзалу Вікторія. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”
“Ми живемо в цьому районі, і тренуватися тут – зручно та безпечно. Через дрони й обстріли перебувати на вулиці небезпечно. У дитини онлайн-школа, немає можливості займатися спортом при навчальному закладі, тому ми приходимо сюди”, – говорить жінка.
Вікторія підкреслює, що тренування в залі важливі не лише для фізичного розвитку, а й для емоційного здоров’я. Для неї та її сина це час, проведений у безпечному середовищі. Вона зазначає, що було б дуже неприємно, якби ці заняття перервалися.
Марʼяна переїхала до Херсона з іншого міста. До спортивного залу її запросила донька Дарʼя – підлітка, яка почала ходити на заняття разом із друзями під час літніх канікул.
Відвідувачки спортзалу Марʼяна та Дарʼя. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”
Жінка працює медсестрою в лікарні й зізнається, що робота зараз емоційно важка:
“Після змін у лікарні тут стає легше. Мені подобається, як турботливо до нас ставиться наш тренер. Вона завжди знаходить час для кожної людини, до кожної дитини. Поправляє, підказує, навчає”.
Її донька Дарʼя додає, що зал став місцем, де змінюється настрій:
“Іноді приходиш без настрою, а виходиш – вже зовсім інший стан. У Херсоні займатися на подвір’ї нереально через обстріли та дрони, це просто небезпечно”.
Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам більше розповідати історії людей, які живуть і працюють у прифронтовій Херсонщині.
Спортзал як простір підтримки: що каже тренерка з Херсона
Ганна Штучка – тренерка-викладачка з фізичної культури та спорту, майстер спорту з вільної боротьби, має педагогічну освіту та шість років працювала в училищі фізичної культури. За її словами, робота з людьми – це не просто професія, а відповідальність перед тими, хто приходить на тренування.
“Мене завжди вчили: своїх вихованців потрібно відстоювати. Особливо зараз, коли в Херсоні дуже мало місць, де люди можуть безпечно займатися спортом”, – говорить вона.
Тренерка-викладачка з фізичної культури та спорту Ганна Штучка. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”
За словами тренерки, до залу приходять різні люди – підлітки, жінки, літні люди, а також ті, хто потребує фізичної реабілітації.
“До нас приходять люди після інсульту, жінки з надмірною вагою, яким не допомагають навіть ліки. Ми працюємо з елементами кінезіології, робимо вправи на витяжку. Так, це не панацея, але людям стає легше – хоча б на певний час”.
Окремий акцент Ганна робить на роботі з дітьми та підлітками. Частина з них готується до вступу в навчальні заклади, де потрібна фізична підготовка.
Тренування під обстрілами: як спорт допомагає виживати у фронтовому Херсоні
Спортивна зала у Шуменському районі Херсона функціонує в цьому приміщенні з 2004 року – спочатку воно було пристосоване для занять спортом із тренажерною та простором для групових тренувань.
До початку повномасштабної війни приміщення орендувала інша підприємиця.
Під час окупації Херсона до залу приходили російські військові, намагаючись примусити працювати за їхнім законодавством. Відповідальним за клуб довелося ухилятися від таких пропозицій та шукати способи зберегти діяльність спортзалу, не погоджуючись на співпрацю з окупантами.
Після деокупації, у 2024 році, попередня орендарка виїхала за кордон через постійні обстріли. Тренерка Ганна Штучка взялася опікуватися клубом та звернулася до ХМВА з проханням переоформити договір на себе. Адміністрація відмовила, пояснивши, що після поліпшення безпекової ситуації приміщення повинно знову використовуватися для дитячих гуртків і творчих колективів.
“У мене є освіта та досвід, я – спортсменка, майстер спорту з вільної боротьби та викладачка фізкультури. Ми хочемо зберегти клуб і працювати законно”, – розповідає Ганна.
Діти, підлітки, їхні батьки та пенсіонери допомагають відновлювати приміщення після пошкоджень і беруть участь у його житті не лише фізично, а й емоційно.
Приміщення, які не використовуються та пошкоджені обстрілами. Фото надане Ганною Штучкою
Через відсутність централізованого опалення та електропостачання зал виживає власними силами: використовують генератори, газове опалення, ліхтарі.
“Тут нема ні світла, ні опалення. Тут холодно та темно. Але це приміщення все одно цінне, ці стіни дуже потрібні людям. Тому ми просимо вас, почуйте нас та збережіть. Ми не просимо нового, ми просимо зберегти те, що є”, – каже тренерка.
