Кожен, хто хоч раз шукав роботу в Україні, напевно чув знайому та доволі неприємну фразу: «Ми вже взяли свого». І тут зовсім не обов’язково мова про родича. Це може бути знайомий, кум, сусід, друг з інституту або просто «своя людина». У нас це називають просто — кумівство. А в більш офіційних формулюваннях звучить маловідомий термін — непотизм. Це слово звучить складніше, ніж явище. Але суть та сама. На роботу беруть не того, хто найкраще підходить, а того, кого знають. А вже що він уміє — подивимось потім. Саме про цю проблему сучасності ми поговоримо далі.
Звідки взялося це поняття?
Що таке непотизм? Цікаво, що саме слово непотизм походить із латини. «Nepos» означало «племінник». У середньовічній Європі папи римські часто просували своїх родичів на високі посади в церкві. Ця практика була настільки поширеною, що дала назву явищу. В Україні ж непотизм має локальний присмак.
Як непотизм впливає на ринок праці?
Непотизм — це не просто проблема окремої компанії. Це проблема, що має системні наслідки. І ось декілька з них:
- Витік талантів. Коли молодь бачить, що посади дістаються «по знайомству», мотивація часто падає і потенційна робоча сила лишає країну, адже не бачать перспектив на батьківщині.
- Деградація якості управління. Нерідко на ключові ролі потрапляють ті, хто не має відповідної кваліфікації, проте вони зяті, куми та свати. У результаті рішення приймаються дилетантами, а це означає помилки, втрати, конфлікти. Звідси часта зміна кадрів, і незрозуміла стратегія компаній.
- Нерівність можливостей. Цей пункт зачіпляє працівників найбільше, адже людина без «знайомств» часто змушена працювати вдвічі більше, щоб досягти того ж. Це породжує відчуття несправедливості. В довгостроковій перспективі це явище помітно підриває довіру до всього «ринку».
- Фальшиві KPI. Коли керівні позиції займають «свої», вони не завжди готові звітувати об’єктивно. Це створює ілюзію ефективності, яка ламається при перших реальних випробуваннях (економічних чи управлінських).
Можливі плюси
У багатьох випадках можна почути аргумент: «Ну а що поганого, якщо люди довіряють тим, кого знають? Це ж теж безпека». І справді, у малому бізнесі або в сімейних компаніях це дійсно може спрацювати. Коли всі на одній хвилі, то це беззаперечна перевага.
Як це змінити?
Глобальне перезавантаження можливе лише через зміну культури управління. Мова йде про прозорі конкурси, чіткі вимоги до кандидатів та об’єктивне оцінювання. Так, це довго і не всі готові до змін, але навіть дрібні кроки мають значення.
На рівні компанії — це впровадження HR-процедур, анонімні резюме, зовнішній аудит рішень про прийом на роботу. Чудовий приклад прозорого вибору фахівця можна знайти на сайті Кабанчик, де спеціалістів обирають не за родинні зв’язки. Тут головними критеріями є досвід та навички зареєстрованого користувача. Тому платформу можна сміливо назвати першим шляхом до справжньої демократії.
На рівні держави все складніше. Це вже про антикорупційні практики та відкриті конкурси, особливо на державні посади.
На рівні кожного з нас — це небажання мовчати. Якщо ви бачите, що на посаду обирають «свого» без конкурсу — не мовчіть, звертайте увагу вищого керівництва або незалежних органів.
Які ж висновки?
Непотизм — це гальмо для розвитку, як суспільства, так і державного апарату. Для бізнесу, економіки та особистого зростання. Але будь-яке гальмо можна зняти, проте потрібно почати.
