-u-Khersoni-11-lystopada-2022-roku-original.webp)
Деокупація Херсона 11 листопада 2022 року стала однією з найважливіших подій повномасштабної війни Росії проти України. Звільнення Херсона показало світові, що Збройні сили України здатні не лише оборонятися, а й проводити складні наступальні операції, повертаючи окуповані території.
Контрнаступ ЗСУ на півдні та визволення правобережжя Херсонщини зруйнували міф про «непереможність російської армії» та змінили сприйняття війни на міжнародному рівні. Партнери України побачили реальний результат військової підтримки, а українці – підтвердили свою стійкість і віру у звільнення всієї країни.
Як саме українські війська звільнили Херсон без масштабних боїв, чому операція 2022 року стала переломною у війні та як досвід деокупації правобережжя Херсонщини впливає на подальші дії ЗСУ на лівому березі Дніпра, – розбираємося далі.
Як українські війська змусили окупантів відступити з правобережжя Херсонщини
Під час наступу на Херсонському напрямку у 2022 році Збройним Силам України вдалося створити для окупантів абсолютно несприятливі умови для оборони – ворога відрізали від логістичних шляхів і забезпечення. Про це в інтерв'ю “Вгору” розповів керівник “Центру військово-правових досліджень” та військовослужбовець Сил ТРО ЗСУ Олександр Мусієнко.
Українські військові у листопаді 2022 року на в'їзді у Херсон. Фото із соцмереж
За його словами, російське командування не очікувало настільки швидкої адаптації української армії та ефективного використання систем HIMARS. Це стало одним із ключових факторів успіху операції.
“Чи не вперше ми побачили HIMARS у дії саме під час звільнення Херсонщини. Вони відіграли велику роль завдяки далекобійності, ефективності та точності. Крім того, важливу роль відіграла інформація – наші Сили оборони та безпеки проводили розвідку, а багато місцевих жителів, ризикуючи життям, передавали дані про місця, склади й розташування окупантів”, – зазначає Олександр Мусієнко.
Українські війська цілеспрямовано намагалися оточити противника в районі Херсона, відрізавши його від усіх можливих шляхів постачання зброї та підкріплення. У таких умовах підрозділам РФ було надзвичайно складно утримувати позиції, каже секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
Українська військова техніка на Херсонщині під час контрнаступу ЗСУ в листопаді 2022 року. Кадр із відео 46-ї окремої аеромобільної бригади
Росіяни знали про підготовку контрнаступу ЗСУ на Херсонському напрямку. Через агентурні мережі, супутникову і безпілотну розвідку окупанти бачили переміщення українських підрозділів. Підготовка тривала декілька місяців.
Роман Костенко сам родом із Херсонщини та особисто звільняв рідне село Чарівне Бериславського району 11 листопада 2022 року. А 12 листопада він вже був у Херсоні:
“Коли ми стояли на річці Інгулець, щодня дивився на карту: спочатку до села було 14 км, потім 11 км – до місця, де я народився й виріс. Разом зі своїми хлопцями та Силами оборони я безпосередньо брав участь у його звільненні”.
Роман Костенко разом із мешканцями у звільненому селі Чарівне. Фото з архіву Романа
Подобається матеріал? Долучайтесь до Спільноти та допомагайте нам розповідати більше важливих історій про херсонців та Херсонщину.
Про спробу ЗСУ розширити контрнаступ на лівобережжя Херсонщини
Після звільнення правобережжя Херсонщини у 2022 році очікувалося, що контрнаступ ЗСУ продовжиться. І незабаром українські війська зможуть форсувати Дніпро. Однак емоційне піднесення мешканців лівобережжя змінилося розчаруванням і відчуттям безвиході, каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
“З одного боку, це пришвидшило виїзд тих, хто більше не міг миритися з окупацією чи пристосовуватися до неї. А з іншого – багато людей просто втомилися, замкнулися в собі й, так би мовити, пішли у “внутрішню еміграцію”. Життя під постійним тиском і в стані несвободи – надзвичайно важке. Легше воно лише тим, хто остаточно для себе вирішив жити за “російськими правилами”. Але навіть для них ситуація, у якій вони опинилися, далека від щасливої – навіть для колаборантів”, – зазначає Сергій Данилов.
Пізніше, у 2023 році, перед українським командуванням на Херсонщині стояло складне рішення: чи продовжувати наступ і закріплювати плацдарм у районі Кринків? Але врешті через серйозну протидію росіян і складні умови на місцевості, розширити його не вдалося.
ЗСУ на лівобережжі Херсонщини у листопаді 2023 року. Фото зі сторінки Володимира Зеленського
Однак операція в районі Кринків дозволила знищити значну кількість окупантів і відвернути увагу ворога на інших напрямках, зазначає секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
Реакція командування РФ та західних партнерів на звільнення Херсона
Російські війська після відходу з Херсона в листопаді 2022 року провели внутрішні “розбори польотів” і частково змінили свою тактику. За словами керівника “Центру військово-правових досліджень” Олександра Мусієнка, відбулися суттєві кадрові перестановки, зокрема в угрупованні військ “Дніпро”, яке відповідає за Придніпровський напрямок.
Також звільнення Херсона українськими військами стало ударом по російській пропаганді та політиці Кремля.
“По-перше, Путін оголосив мобілізацію, ми пам'ятаємо вересень 2022 року. По-друге, всі західні медіа рясніли публікаціями, що Росія може застосувати ядерну зброю. По-третє, Суровікін, і не тільки він, розповідав, що Україна хоче застосувати “брудну бомбу”, підірвати ГЕС, і що тільки не казали”, – каже Олександр Мусієнко.
Деокупація правобережжя Херсонщини стала важливим воєнним етапом і показала світові здатність України продовжувати успіхи 2022 року за підтримки партнерів. Водночас деякі іноземні експерти залишалися скептичними. Про це в коментарі “Вгору” розповів старший аналітик фонду “Повернись живим” та головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
У листопаді 2022 року Марк Міллі, тодішній голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, зазначав, що війна переходить у позиційне протистояння, і повторити успіхи буде складно.
Він наголошував на потребі перемовин із Росією та “заморозки” конфлікту. Тоді ж ухвалили рішення постачати Україні бронетехніку для ударного угруповання на півдні, і Міллі реалізовував це.
Марк Міллі – колишній Голова Комітету начальників штабів Збройних сил США. Фото: Amanda Andrade-Rhoades
Також у світі змінилося ставлення до самого півдня України, який Росія намагалася представити “проросійським”. Після деокупації Херсона у місто почали приїжджати іноземні журналісти, які на власні очі переконалися у брехливості російських наративів.
Про перші дні після деокупації Херсона у листопаді 2022 року
Серед українських медійників однією з перших у деокупований Херсон змогла потрапити знімальна група “Hromadske”. Тоді її очолювала журналістка та головна редакторка Анастасія Станко. Нині вона працює головною редакторкою в агенції журналістських розслідувань “Слідство.Інфо”.
Дізнавшись про контрнаступ ЗСУ, Настя вирушила з Івано-Франківська до Одеси, а звідти – до Херсона. Разом із відеографом Коляном Пастикою та водієм Ігорем вони заїхали в деокуповане місто 12 листопада 2022 року.
Анастасія Станко біля стели “Херсон”. Фото з архіву Анастасії
Після цього знімальну групу “Hromadske” тимчасово позбавили акредитації. Бо вони заїхали до міста без офіційного дозволу, раніше за інших медійників та Президента України.
“Володимир Зеленський приїхав до Херсона 14 листопада. А я ще до цього запостила в соцмережах фото біля стели “Херсон”. Звісно, всі інші журналісти це побачили й, напевно, почали скаржитися куди слід. Нам на електронну пошту прийшов лист від Генштабу, здається, з повідомленням, що ми порушили правила, і в нас забирають акредитацію”, – додає журналістка.
Дорогою у центр міста Анастасія бачили російські білборди із написом “Росія тут назавжди”.
Російські білборди у Херсоні в листопаді 2022 року. Фото Анастасії Станко.
Тим часом на площі Свободи панувала радість серед місцевих: люди плакали, обіймалися, співали та святкували звільнення від окупантів. Але вже за кілька кварталів була темрява і тривога.
“Ми зустріли одну жінку, яка була у в’язниці й вийшла, бо окупанти, тікаючи, не зачинили в’язнів. Вона просила їжу, гроші, просила підвезти її кудись. Ми не розуміли, що заміновано, а що ні. Пізніше стало відомо, що будівлю поліції було заміновано – там, у підвалі, окупанти облаштували катівню. Пам’ятаю, лише біля обласної лікарні горіло світло – єдиний острівець життя серед темряви”, – згадує Настя Станко.
Одним із найзворушливіших моментів для журналістки стала зустріч із баристою Владом із херсонської кав’ярні “Рrostir.coffee”, зв’язок із яким власники втратили ще під час окупації Херсона. Анастасія записала відео з ним і передала знайомим.
Анастасія разом із баристою Владом. Фото зі сторінки Анастасії в інстаграм
Згодом медійниця неодноразово поверталася до Херсона. Її команда “Слідства.Інфо” розслідує російські злочини на півдні, зокрема атаки дронами на цивільне населення, і добивається того, щоб ці дані були зафіксовані в міжнародних звітах ООН.
“Бачити Херсон зараз таким, яким він є, – дуже боляче. Бо його звільнення — це, мабуть, один із найкращих моїх спогадів. Я була першою журналісткою, яка потрапила до Ізюма та Лимана після деокупації, і там були зовсім інші відчуття. А в Херсоні – це було справжнє свято. Було видно, що люди надзвичайно щасливі. Херсон – це про стійкість, і я дуже сподіваюся, що він вистоїть”, – додає Анастасія.
Херсон у день звільнення міста 11 листопада 2022 року. Фото: Артем Рамазанов, соцмережі
Життя лівобережжя Херсонщини на четвертий рік російської окупації
Нині на окупованому лівобережжі Херсонщини такі населені пункти, як Нова Каховка, Олешки, Гола Пристань, Стара Збур'ївка та прилеглі села фактично перебувають на лінії фронту.
Вид із дрона на лівобережжя Херсонщини. Кадр з відео 39 окремої бригади берегової оборони
Окупанти не контролюють ситуацію повністю. Через це місцеві мешканці часто стають жертвами безкарних злочинів російських військових – від грабежів до вбивств і зґвалтувань. Попри це, у людей зберігається віра в Збройні Сили України, каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
“Місцеві мешканці бачать, як методично й цілеспрямовано працюють наші артилерія, дрони та спецпризначенці на лівому березі. Загалом робота Сил оборони України є надзвичайно важливим фактором підтримки для наших громадян. Після кожного влучного удару я та багато інших отримуємо повідомлення на кшталт: “Ура, про нас не забули, наші працюють!”. Люди розповідають, як окупанти після обстрілів у паніці тікали, часто навіть напівроздягнені. Такі моменти вселяють у наших людей надію й додають віри в перемогу”, – додає Сергій Данилов.
