У Хабі “На розі” 3 грудня 2025 року відбулось відкриття виставки, а також презентація книги “Небо над Херсоном”. Учасники домальовували на фото небо, яким би хотіли його бачити, або ж відчувають зараз.
Кореспонденти “Вгору” відвідали захід.
Майстриня хабу Світлана Русин розповіла, що у створені виставки брали участь херсонці, які залишаються у місті та з різних країн світу.
“На фото Херсона учасники проєкту домальовували небо. Кожен, як його розумів, як для нього воно болить, чи як його запам'ятали. Багато учасників просто представляли собі, що б вони хотіли відтворити в Херсоні нове. Дитячі роботи вони просто неймовірні. Наприклад, наш розбитий Херсон, але дитина мріє про те, що місто відбудують й відображає це”, – поділилася Світлана.
Заступник міського голови Херсонської МВА Віталій Бєлобров повідомив, що в проєкті “Небо над Херсоном” вбачають культурний продукт, який допоможе привернути увагу міжнародної спільноти.
“Коли ми будуємо партнерство, нам потрібно щось давати на заміну. Це має бути рух двосторонній і ми намагаємось давати на експорт наші культурні продукти. І такий культурний продукт ми бачимо в цьому проєкті. Це унікальна книга, унікальна робота, яка допомагає будувати ці місточки з містами, партнерами, з новими організаціями, навіть країнами. Тому що це як інструмент культурної дипломатії, допомагає нам показати себе, показати нашу особливість, наші цінності, розповідати про історію людей і про історію нашого міста, як він тримається, як він навіть в цих складних умовах думає про майбутнє і рефлексує”, – додав Бєлобров.
Учасник проєкту, художник Володимир Рейнхарт розповів, що на виставці представлена його робота – колаж з розбитим вікном у його квартирі після російського обстрілу.
“У Херсоні ми були одним з партнерів, які впроваджували цей проєкт «Небо над Херсоном». Ми їздили по бібліотеках і організовували ці сесії. Вони були більше як арттерапевтичні – ми видавали фотографії, й не казали там «малюй позитив», а ми казали «малюй те, що хочеш, те, що ти бачиш, те, що ти бажаєш Херсону». Здебільшого були діти, іноді це були діти з батьками, іноді це були підлітки. І вони малювали те, що відчували”, – згадує Володимир Рейнхарт.
