Попри постійні обстріли та вкрай складну безпекову ситуацію, на Херсонщині продовжується життя. Території щодня потерпають від російських атак, проте громади намагаються відновлювати житло та критичну інфраструктуру, обліковувати фіксувати зруйноване житло, використовуючи переважно дистанційні механізми фіксації руйнувань.
Про реалії життя та відновлення у прифронтових територіях розповіли голова Бериславської районної військової адміністрації Володимир Літвінов та начальник Станіславської сільської військової адміністрації Олександр Бабуцький.
Енергозабезпечення в умовах постійних атак
Однією з найгостріших проблем залишається стабільне електропостачання. Постійні обстріли призводять до регулярних аварій, через які десятки населених пунктів тижнями залишаються без світла. Тоді У такій ситуації громади вимушено переходять на альтернативні джерела живлення.
У Бериславському районі вже встановлено 44 сонячні панелі, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури в семи з одинадцяти громад — там, де дозволяє безпекова ситуація.
«Вони сьогодні встановлені на свердловинах та в закладах охорони здоров’я», – зазначає Володимир Литвинов, додаючи, що невдовзі аналогічне обладнання з’явиться і в Калинівській громаді.
Окрім сонячної енергії, активно використовуються дизельні та бензинові генератори, отримані від міжнародних партнерів та волонтерів. Показовим є приклад Бериславської територіальної громади, де за підтримки шведських партнерів вдалося повністю закрити потреби 816 мешканців, забезпечивши їх не лише генераторами, а й пальним. Це дозволяє людям підтримувати мінімальний побут та заряджати гаджети навіть під час тривалих блекаутів.
У Станіславській громаді ситуація значно складніша. Тут генератори часто стають ціллю для ворожих дронів. Олександр Бабуцький із гіркотою констатує: , що ворог системно знищує техніку, яку вдається встановити. У селах Станіслав та Олександрівка електрика відсутня ще з кінця жовтня 2024 року. Відновити підстанцію, спалену внаслідок атак, наразі неможливо ні силами обленерго, ні комунальниками через надвисокий ризик для життя.
У таких умовах альтернативна енергетика перетворюється не просто на технічне рішення, а на питання виживання людей, які вирішили залишитися на прифронтовій території.
Боротьба за воду
Не менш критичнаою є ситуація з водопостачанням, яке на Херсонщині нерозривно пов’язане з наявністю електроенергії.
У Бериславському районі, за словами Володимира Літвінова, там, де більш-менш дозволяє безпекова ситуація, працюють всі свердловини. Однак у найбільш небезпечних обстрілюваних населених пунктах воду подають лише за допомогою генераторів і в погодинному режимі. Населення заздалегідь знає графік, коли можна прийти і набрати воду.
У Станіславській громаді безпекова ситуація дуже складна, напружена, і проблема стоїть значно гострішае. За словами Олександра Бабуцького, воду в мережу подають за допомогою дизель-генераторів, пальне для яких доставляють бійці місцевої пожежної охорони та комунальники.
«УВ Станіславі це відбувається раз на два-три тижні. В людей є басини, які ми заповнюємо на 5-6 кубів. Але це, якщо по Станіславу, найгірша ситуація. Але це найгірша ситуація??? — половина села наразі взагалі не може бути забезпечена водою навіть у такому режимі», — пояснює очільник ВА.
Дві ключові свердловини пошкоджені, а підігнати автокран для їх ремонту неможливо навіть під прикриттям військових. Тому воду доводиться підвозити бочками та тракторами. Крім того, людям регулярно доставляють питну бутильовану воду.
Проте загальна логістика залишається надзвичайно складною: підвезення води, пального для генераторів і гуманітарної допомоги відбувається під постійною загрозою ворожих дронів.
Обидва керівники підкреслюють, що водопостачання в таких умовах — це не просто технічне питання, а щоденна боротьба за елементарні умови існування. Відсутність стабільного доступу до води суттєво погіршує якість життя тих, хто залишився в громаді.
«Дистанційне обстеження провести важко, коли щодня йдуть обстріли»
Попри обстріли, юридичний процес фіксації збитків не зупиняється. На кінець березня в Бериславському районі вже зафіксовано відновлення понад 6600 об’єктів, більшість із яких — приватні будинки. За програмою «єВідновлення» компенсації нараховано майже 5 тисячам громадян на суму 860 мільйонів гривень, а за повністю знищене житло сформовано понад 1500 сертифікатів.
Головним викликом залишається саме документальне підтвердження руйнувань. Для приватних будинків Кабмін передбачає дистанційне обстеження, проте навіть воно супроводжується значними труднощами: через постійні обстріли важко отримати якісні фото- та відеоматеріали. У поточному році комісії Бериславського району провели 464 дистанційних обстеження, за результатами яких по 368 заявках факт знищення майна підтверджено, люди мають отримати кошти. Однак головним викликом залишається саме документальне підтвердження руйнувань.
«Механізм постанови Кабінету міністрів більш-менш прописаний, все зрозуміло. Сьогодні є дистанційне обстеження, а Але теж є певні труднощі. Дистанційне обстеження провести в таких умовах важко, коли щодня йдуть обстріли. Також дуже важко отримати фото, відео, матеріали», – визнає Літвінов.
У Бериславському районі основним способом дистанційного обстеження стало залучення військових.
«Здебільшого допомагають військов, і нам у цьому питанні, тому що вони більш обізнані, як керувати їх FPV-дронами і допомагають нашим громадам обстежувати ті приміщення, ті будинки, які цього потребують», – пояснює голова районної адміністрації.
Якщо у власника залишилися знайомі або сусіди в населеному пункті — вони можуть надати фото або відео самостійно.
Якщо самостійно отримати матеріали неможливо, власник подає заяву до військової адміністрації. Адміністрація звертається до військових, які виконують обстеження у порядку черги залежно від безпекової ситуації. І це найефективніший спосіб: військові краще підготовлені, знають безпекову ситуацію і вміють знімати у складних умовах.
Механізми супутникової зйомки, за словами Літвінова, досі не відпрацьовані ий і громади часто не отримують оперативної відповіді.
Начальник Станіславської сільської військової адміністрації Олександр Бабуцький розповідає, що в їхній громаді ситуація з безпекою ще складніша. Тут немає відсутнє електропостачання з кінця жовтня 2024 року, зруйновано багато комунальних об’єктів, а в чотирьох населених пунктах громади зилишилосяь близько тисячі людей. Попри це, комісія з питань компенсацій за зруйноване житло активно працює: вже опрацьовується понад триста заяв, а 160 жителів отримали сертифікати на суму понад 200 мільйонів гривень. Раніше, коли була така можливість, члени комісії, включаючи представників громадськості, виїжджали на місце і фіксували пошкодження особисто, тепер роблять ставку на дистанційне обстеження.
У Станіславській громаді через високі ризики майже відмовилися від використання власного дрона.
«Мавік ми купили… але літати своїм мавіком не можемо, бо тому що або наші зіб’ють хлопці, або ті задавлять його і ми його втратимо просто», – пояснює Бабуцький.
Але, на відміну від Бериславщини, Станіславська громада активно використовує супутникову супутинкову зйомку: надсилає офіційні запити до Космічного агентства за конкретними адресами і отримує фотоматеріали з координатами, які потім приймаються комісією як доказ руйнувань.
Необхідність змін у законодавстві
Обидва керівники сходяться на думці, що чинне законодавство потребує адаптації до фронтових реалій. Володимир Літвінов наголошує на необхідності спрощення процедур для прифронтових районів. Зокрема, пропонує надати право на компенсацію мешканцям населених пунктів, де зруйновано понад 80% забудови, без обов’язкової фотофіксації кожного об’єкта.
Особливо проблемним залишається питання багатоквартирних будинків. Для них законодавство вимагає обов’язкового технічного звіту від сертифікованого спеціаліста з виїздом на місце, що в умовах постійних обстрілів і замінування практично неможливо. Дистанційне обстеження багатоповерхівок наразі не передбачене, через що механізм компенсацій за квартири фактично заблокований.
Незважаючи на всі труднощі, дистанційне обстеження стало головним інструментом, який дозволяє людям хоча б частково реалізувати право на компенсацію. У Бериславському районі більше покладаються на військових і їх дрониів, ву Станіславській громаді – на космічні знімки. Ці відмінності демонструють, як різні громади адаптуються до однаково складних умов, шукаючи робочі рішення в межах недосконалого законодавства.
Відбудова в прифронтових громадах Херсонщини сьогодні залежить не стільки від фінансування, скільки від здатності держави швидко адаптувати нормативну базу під реалії війни. Поки механізм дистанційного обстеження залишається складним і бюрократичним, тисячі людей змушені чекати на справедливу компенсацію, а процес відновлення – значно уповільнюється.
