Журналістка та режисерка Заріна Забріскі працює в Херсоні під обстрілами й розповідає світові про війну в Україні. Її фільм “Kherson: Human Safari” нині у відкритому доступі й став частиною міжнародної кампанії на підтримку міста. В інтерв’ю “Вгору” вона розповідає, чому не чекала фестивалів, як фільм дійшов до американських політиків і навіщо херсонцям особисто говорити про те, що відбувається в місті.
Як ви оцінюєте результат від створення фільму і чи дала стрічка той ефект, на який розраховували?
Ми випустили фільм 29 червня 2025 року, і з того моменту світ жив дуже бурхливо. Таким само бурхливим було життя нашого молодого фільму, який ми зробили українською командою – з оператором Олександром Андрющенком. Ми зараз працюємо над другим фільмом, постійно разом.
З нами також Артем Цинський – режисер монтажу Суспільного в Одесі, і команда, яка живе в різних містах світу. Ми всі разом вирішили не йти традиційним шляхом. Не чекати рік на червоні доріжки, фестивалі, дистриб’юторів, які, можливо, будуть, а можливо – ні.
Наша мета – не призи. Наша мета – донести критичну інформацію про Херсон до світу, щоб політики та люди, які мають вплив, ухвалювали рішення і зупинили цей жах.
Я дивилась документальний фільм про історію воєнних кореспондентів за 150 років. Там була жінка, яка працювала у В’єтнамі, і вона сказала дуже гірку річ: що наші історії нічого не змінили, що вони були, як шматочки льоду, що танули у великій посудині води та ні на що не впливали.
І от я – як журналістка і режисерка – не хочу, щоб мої історії були, як шматочки льоду. Я хочу, щоб вони впливали. Я хочу, щоб разом ми врятували те, що ще залишається від Херсона.
Ми виклали фільм безплатно на нашому сайті й після цього сталося щось дивовижне. Я не встигла нічого зробити, як почали звертатися великі медіа, продюсери, дистриб’ютори – дуже великі компанії.
Ми зрозуміли, що на фестивалі подаватися вже не можемо, бо фільм у вільному доступі. Але це було нормально – це не була наша мета. Нас запросили показати фільм у Берліні на великому документальному фестивалі під час Freedom Week. Там був повний зал, у самому центрі міста, з представниками мерії Берліна.
Потім так склалося, що мені вдалося показати фільм уряду США. На Капітолійському пагорбі звучали українські голоси – люди плакали, сміялися, кричали. І це був не просто показ.
Після цього я почала говорити про законодавчу ініціативу – вона названа на честь бабусі Лори. Це жінка, яка пасла кіз в Антонівці, мене питала: «Америка допоможе?». Її вбив російський дрон.
Лора. Кадр з відео Заріни Забріски
Тому, як американська громадянка, я маю надію, що ми допоможемо. Там є два напрямки. Перший – це санкції проти операторів дронів, тих, хто віддає їм накази, окупаційної влади і аж до Кремля, Путіна. Інший напрямок – виробники та продавці дронів. Ми знаємо, що дрони, які тут вибухають часто мають деталі, виготовлені на заходи.
Що особисто вас найбільше зачепило під час роботи над фільмом?
У мене немає однієї історії. Кожна історія важлива. Кожен момент залишається зі мною. Кожного разу, коли я виходжу з дому до магазину, щось відбувається – і це вже історія.
Ми зараз знаємо, що це буде трилогія. Другий фільм майже завершений, буде третій. Багато чого не увійде – це стане книгою.
Були і трагічні, і смішні моменти. Наприклад, коли ми знімали в Антонівці, а дрони не літали. Ми не розуміли, чому. А потім виявилося, що в цей час по Херсону ходить Анджеліна Джолі. Це абсурд, але це також частина реальності.
Анджеліна Джолі в Херсоні. Фото зі сторінки Заріни Забріски у мережі Х (Твіттер)
Ви багато говорите про акції на підтримку Херсона. У чому їх суть і як до них долучитися?
Перша частина акції була дуже проста. Ми запропонували людям у різних країнах вийти з плакатами з хештегами Stop Human Safari та Save Kherson. Я думала, що це буде п’ять міст. Вийшло – п’ятдесят по всьому світу.
Люди були шоковані тим, що дрони полюють на цивільних. Вони хотіли щось робити. Хтось допомагав фінансово, хтось – інформаційно. Але головне – це була акція глобальної свідомості.
Зараз ми просимо херсонців не виходити на вулиці – це небезпечно. Але можна записати коротке відео, хвилину. Або просто написати пост у соцмережах із цими хештегами та своєю історією. У кожного херсонця є історія – про дрон, про обстріл, про атаки.
Це важливо, бо якщо говоритиму тільки я – американська журналістка – світ втомиться. А це ваші голоси. Ми допоможемо їх донести.
Акція Stop Human Safari. Фото зі сторінки Заріни Забріски у фейсбуці
Ви стикалися з недовірою у США?
Так. Це механізм психологічного захисту. Визнати, що люди можуть полювати на людей, – це руйнує картину світу. Таке було і під час Другої світової. Люди не вірили в концтабори. Але якщо заховати, як страус, голову в пісок, то злі речі не зникають. Це так не працює.
Чи є речі, які вас обурюють як американську громадянку?
Так, я голосувала на виборах президента США з Запоріжжя. Я не голосувала за нинішню адміністрацію, вона мене обурює. Те, що вони роблять – це незаконно. Зараз у моїй країні фашизм. Я не буду розповідати детальніше, бо в Херсоні та Україні є свої жахливі проблеми. Ситуація погана і важка. Це тема для спілкування в інший час.
Ви говорили, що Human Safari – це лише перший фільм з трьох. Якої мети ви хочете досягти в підсумку?
Ми закінчуємо зйомки другого фільму та переходимо до монтажу. Нам пощастило, що у нас є приватний спонсор.
Моя головна мета – щоб про Херсон знали всі. Є поняття репутаційної безпеки. Якби хтось спробував зруйнувати Ейфелеву вежу, наприклад Путін, – світ би вибухнув. А Херсон не знають. Тому й немає такої реакції.
Зруйнована будівля Херсонської обласної адміністрації. Фото зі сторінки Заріни Забріски у фейсбуці
Другий фільм буде про історію міста, переплетену з війною. Це буде динамічно, живо, через історії людей. Я хочу передати свою захопленість Херсоном. І з першим фільмом нам це вдалося.
Коли я шукала кошти, мені писали – це не документальне кіно, такого не може бути. Ні, це документальне і це все зараз відбувається.
Третій фільм – про захисників Херсона. Я також сподіваюсь, що це буде незабаром. Ми все швидко робимо, у мене класна команда.
