Волонтери заїжджають у “червоні зони” фронтових територій у бронежилетах і з засобами радіоелектронної боротьби в автомобілях. Вони вивозять людей із небезпечних районів, закривають пошкоджені після обстрілів дахи та вікна, доставляють гуманітарну допомогу туди, куди часто не доїжджають комунальні служби. Іноді ці ж команди допомагають із забезпеченням і військовим підрозділам.
Після деокупації правобережної Херсонщини ситуація в регіоні залишається складною. Російська артилерія дістає до низки населених пунктів області. Атаки дронів та дистанційне мінування стали частиною щоденної реальності.
Проте, попри специфіку роботи, окремого механізму бронювання від мобілізації для цих волонтерів в Україні немає. “Вгору” розповідає, чому волонтери фронтової Херсонщини говорять про необхідність окремого підходу до бронювання під час війни.
Загальні правила для всієї країни
Питання бронювання військовозобов’язаних регулює постанова Кабінету Міністрів України №76 від 27 січня 2023 року “Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час”.
У 2025 році уряд також розширив перелік організацій, які можуть претендувати на бронювання працівників, включивши до нього Товариство Червоного Хреста України та окремі гуманітарні організації, що реалізують проєкти за кошти міжнародних партнерів.
Однак, як пояснюють волонтери та керівники громадських організацій, на практиці доступ до механізму бронювання мають переважно великі інституційні структури.
Провідна керівниця регіонального напряму взаємодії та розвитку громад ГО “Десяте квітня” в Херсонському регіоні Ольга Карташова пояснює: нинішня система бронювання працює за єдиними критеріями для всіх регіонів країни. За її словами, частина працівників гуманітарних організацій має право на бронювання, однак це залежить від відповідності організації встановленим державою критеріям.
Провідна керівниця регіонального напряму взаємодії та розвитку громад ГО “Десяте квітня” у Херсонському регіоні Ольга Карташова. Фото Олени Гнітецької / "Вгору"
Ольга Карташова додає, що питання окремого підходу до волонтерів, які займаються евакуацією у “червоних зонах”, уже порушували під час зустрічей із представниками влади та волонтерської спільноти. Проте проблема також полягає в тому, що невеликі херсонські організації часто не мають доступу до міжнародних грантів або донорських програм, які дозволяють відповідати критеріям для бронювання.
Маленькі організації та великі вимоги
Один із волонтерів, який погодився говорити лише анонімно, розповідає: невеликі організації часто не можуть виконати фінансові та кадрові вимоги, необхідні для отримання статусу критично важливої організації.
“Маленька організація, яка працює у двох-трьох громадах або якійсь частині області, не може через ці програми зробити себе критичною. Ми не можемо платити нашим волонтерам зарплату, яку зараз вимагають для бронювання. Для цього треба мати донора, який буде системно фінансувати команду”, – говорить він.
За словами волонтера, кадрові втрати безпосередньо впливають на роботу гуманітарних команд.
“Мій волонтер може йти на роботу, його зранку забрали – і все. А він мав видати хлопцям вогнегасники, передати гуму на машину, каністри для пального. І це вже мінус допомога, яка мала бути”, – каже співрозмовник.
Здійснення евакуації з “червоної зони” Херсона. Фото Олени Гнітецької / "Вгору"
Інший волонтер також погодився говорити анонімно. Він вважає, що у прифронтових громадах волонтерські команди виконують функції, які неможливо швидко замінити іншими структурами. За його словами, є населені пункти та напрямки, звідки евакуацією людей займаються фактично лише волонтери, оскільки інші служби виїжджають рідко або з обмеженнями. Також значна частина роботи після обстрілів у наближених до Дніпра локаціях, зокрема тимчасове закриття пошкоджених дахів і вікон, часто виконується саме волонтерськими командами.
“Бронювати треба не так, що ти сьогодні прокинувся – і ти волонтер. Має бути якийсь підтверджений період роботи, показники діяльності”, – говорить він.
Окремо волонтер звертає увагу, що частину фізично важких і ризикованих виїздів у “червоні зони” переважно виконують чоловіки, хоч у командах зростає роль жінок-волонтерок, які беруть на себе логістичні, організаційні та частину гуманітарних завдань.
Волонтери як критичний ресурс прифронтового Херсона
Голова громадської організації “Громада UA” та волонтерка Товариства Червоного Хреста України в Херсоні Наталя Шатілова говорить, що у місті поступово зменшується кількість людей, які забезпечують роботу гуманітарних і життєво важливих процесів. За її словами, ця ситуація була ще до повномасштабного вторгнення, але з початком війни стала значно гострішою.
Вона пояснює, що йдеться не лише про формальні кадрові ресурси, а про загальну нестачу людей у волонтерських командах та суміжних сферах.
“Кожен волонтер, який мобілізується, випадає з цієї ланки. І щось перестає робитися в Херсоні”, – зазначає вона.
Волонтерка херсонської організації Товариства Червоного Хреста України Наталя Шатілова. Фото Олександра Андрющенка / ”Вгору”
За словами Наталі Шатілової, волонтери в Херсоні фактично виконують частину функцій життєзабезпечення громади. Вона нагадує, що волонтерські ініціативи активно працювали ще під час окупації Херсона, виконуючи гуманітарну, організаційну та евакуаційну місію у період, коли частину функцій влади фактично довелося брати на себе.
Шатілова зазначає, що нині законодавство дозволяє бронювати на 100% працівників організацій, які мають статус критично важливих для регіону. Водночас така можливість стосується лише офіційно оформлених працівників. За її словами, це створює проблему для частини волонтерських організацій, які не завжди можуть утримувати волонтерів як штатних працівників.
Вона додає, що волонтерські організації часто працюють у більш оперативному режимі, ніж державні структури, оскільки не прив’язані до тривалих процедур та погоджень – і саме це дозволяє їм швидше реагувати на критичні ситуації у фронтових громадах.
Робота волонтерів Херсонщини відбувається із постійним ризиком для життя. Частина з них отримала поранення, а деякі – загинули під час виконання гуманітарних завдань у прифронтових громадах.
“Ми подавали петицію, щоб люди, які працюють у червоних зонах – не лише Херсонська область, а й Харківська, Сумська – мали можливість бронювання. Але тоді петицію не зареєстрували”, – каже вона.
Офіційні відповіді щодо перевірок і взаємодії з волонтерами
Журналісти “Вгору” звернулися із запитом до Херсонського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням пояснити, які правові підстави застосовуються для перевірки волонтерів, чи є механізми координації між ТЦК та гуманітарними організаціями, які документи достатні для швидкого проходження перевірок, а також чи плануються зміни алгоритмів роботи щодо волонтерів.
У відповіді Херсонський обласний ТЦК та СП повідомив, що поставлені питання “фактично стосуються надання консультації та роз’яснень з правових питань”, а тому не підлягають розгляду у порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Також у ТЦК зазначили, що запит не містить конкретних фактів щодо перешкоджання діяльності волонтерів.
У Херсонській обласній військовій адміністрації у відповідь на запит журналістів зазначили, що питання бронювання та роботи територіальних центрів комплектування регулюються на рівні центральних органів виконавчої влади та не належать до повноважень ОВА.
Волонтери Херсона в бронежилетах ремонтують дах в “червоній зоні” міста. Фото Олени Гнітецької / "Вгору"
Самі волонтери визнають: мобілізація є необхідною умовою воєнного часу. Водночас вони наголошують, що чинна система бронювання не враховує специфіку роботи гуманітарних команд у прифронтових регіонах.
Тож вони продовжують евакуювати людей, закривати пошкоджені будинки та доставляти допомогу під обстрілами й атаками дронів, проте за правилами, однаковими і для тилових міст, і для територій, які фактично залишаються зоною бойових дій.
І поки окремого механізму для таких команд не існує, питання балансу між потребами фронту, мобілізацією та гуманітарною роботою залишається відкритим.
