Від голоду херсонців рятує річковий трамвайчик

Річковий трамвайчик в окупованому Херсоні перетворився на рятівника городян від голоду. Після припинення руху по Антонівському мосту через Дніпро, окупанти задіяли тут поромну переправу. Але пропускна можливість цієї «тонкої ниточки» доволі обмежена. До того ж, російські військовослужбовці час від часу закривають до неї доступ цивільним, переправляючи власні вантажі та свої родини, які тікають від ЗСУ. Через це стався помітний стрибок цін на основні продукти харчування, які довелося везти за 80 кілометрів, через дамбу Каховської ГЕС. Та коли обстріли вивели з ладу й міст через дамбу, метикуваті херсонські перекупи використали для постачання їжі пасажирський теплохід «Домбай», який кілька десятиліть відвозив дачників на їхні «фазенди» у пониззі Дніпра. Тепер він так само кілька разів на тиждень доправляє стареньких на лівобережжя, тільки не безпосередньо на дачні причали, а до Голої Пристані, звідки вони вже дістаються до садівничих кооперативів самі. А от дрібні комерсанти залишаються у Гопрах. І там «затарюються» в селян садовиною та городиною, а з елеваторів беруть борошно. Далі завантажують мішки й коробки на річковий трамвайчик, який повертається до обласного центру, просівши аж по самісіньку ватерлінію. Частину свого товару торговці «з наваром» продають на ринках, частину доправляють до магазинів. Таким чином, роздрібні ціни на продукти вдалося трохи збити: якщо після припинення руху транспорту Антонівським мостом вартість тих же помідорів підскочила з 20 до 50-55 гривень за кілограм, то тепер вона знизилася до 30-35 гривень. І так само з усіма овочами «борщового набору». Окупанти цьому бізнесу не перешкоджають, бо вони теж відвідують ринки й магазини. Адже свіжі фрукти та овочі їм також узяти ніде – московський «воєнторг» їх не завозить. Хіба городи на околицях обчищати. Чим, до речі, теж не гребує дехто з горе-воїнів, надто вихідців з «днр» та «лнр», котрих годують та забезпечують украй погано.